2100
Стомилися від понаїхавших
— Світ
Євросоюзу пора міняти міграційну політику. Про це заявив британський прем’єр Девід Кемерон. На його думку, вільне пересування з країни в країну громадян ЄС у пошуках роботи слід обмежити. Брюссель категорично проти подібних ініціатив, оскільки вони суперечать базовим принципам Євросоюзу. Однак є й ті, хто підтримує ідею Кемерона. З одного боку, уряди європейських держав розуміють, що без гастарбайтерів не обійтися. З іншого, вони не хочуть платити допомогу іноземцям, серед яких чимало так званих соціальних туристів – людей, що шукають в заможних країнах не роботу, а соціальні допомоги.
Лондон замутив воду
Виступу британського прем’єра в Європі чекали з тривогою. Він не раз говорив про намір Лондона обмежити кількість мігрантів, що в’їжджають на територію Сполученого Королівства. У Брюсселі і європейських столицях, які вважають такий підхід суперечить правилам ЄС, полегшено зітхнули, коли пакет обмежувальних заходів, нарешті, було оприлюднено.
За задумом Кемерона, тепер мігрантів, які не зуміли знайти протягом півроку роботу, будуть висилати з королівства. Вони також не зможуть претендувати на допомогу та інші соціальні виплати. При цьому навіть люди, що працюють зможуть розраховувати на податкові відрахування, дитячу допомогу, соціальне житло лише після того, як проживуть у Великобританії не менше чотирьох років. Іноземців, що бродяжать та жебракують теж чекає депортація. В’їзд в Сполучене Королівство протягом наступних 12 місяців для них буде закритий. Кабінет Кемерона також хоче, щоб мігранти з ЄС оплачували послуги британській системі охорони здоров’я.
На думку Кемерона, Британія повинна мати можливість самостійно визначати політику щодо мігрантів. І хоча для королівства вигідне членство в Євросоюзі, прем’єр підкреслив, що «нічого не виключає», якщо в Брюсселі не почують його тривоги. Тим самим він в черговий раз дав зрозуміти, що Лондон може і покинути союз.
Девід Кемерон не вперше шантажує Євросоюз розлученням. Референдум про членство Сполученого Королівства в Євросоюзі має відбутися в 2017 році. У травні 2015-го пройдуть загальні парламентські вибори, які, безсумнівно, впливають на тональність заяв і дій британських політиків. Глава уряду не виняток і теж повинен думати про електоральні перспективи. Він перебуває під сильним тиском євроскептиків – як у своїй власній партії, так і з Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP), – які вимагають проявити суворість щодо питання про міграцію.
У минулому році у Великобританії проживало 4,9 мільйона іноземців (7,9 відсотка населення). З них, як випливає з «Погляду на міжнародну міграцію 2014», складеного фахівцями Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), 1,27 мільйона людей приїхали зі Східної Європи. Більше половини – 679 тисяч – поляки, які складають 14 відсотків усіх іноземців, що живуть в Туманному Альбіоні. На Британських островах їх приблизно стільки ж, скільки жителів у Кракові.
Не дивно, що першими на пропозиції Девіда Кемерона відповіли саме поляки. Польський міністр у справах Європи Рафал Тжасковській пригрозив блокувати ініціативи Кемерона, якщо вони не будуть поширюватися і на британців. Він заявив, що реформа системи соціальної допомоги мігрантам неприйнятна і знаходиться, на думку Варшави, за «червоною лінією». Польський уряд готовий обговорювати порушення, допущені польськими громадянами на території Великобританії, але ніколи не погодиться на дискримінацію за національною ознакою.
Домогтися згоди всіх членів ЄС Лондону, звичайно, не вдасться. Тому Кемерон, ймовірно, буде боротися за скасування права вето при прийнятті важливих рішень. Отримати підтримку двох третин членів Євросоюзу цілком можливо, враховуючи, що інші європейські важковаговики – ФРН, Франція, Італія, Іспанія – теж незадоволені напливом мігрантів зі сходу континенту, хоча намагаються не афішувати своє невдоволення.
У Лондоні розраховують також на підтримку Нідерландів. Опитування, опубліковані на початку року, свідчать, що близько 80 відсотків голландців не хочуть бачити у себе вдома румунів і болгар, які з 1 січня 2014 року можуть безперешкодно їздити в пошуках роботи по всій Європі. Понаїхали не тільки дратують корінних жителів, але і стали головним болем для Міністерства з соціальних справ та зайнятості Нідерландів. Торік в країні, за даними королівського управління статистики, проживало близько 600 тисяч іноземців. 20 тисяч з них претендують на допомоги та виплати.
Але найбільше сподівається Девід Кемерон на підтримку Берліна. Підстави для цього є, оскільки в Німеччині мігрантів в чотири рази більше, ніж у Британії. Згідно з дослідженням ОЕСР, на ФРН в 2012 році припали майже 30 відсотків усіх європейських мігрантів, у той час як на Сполучене Королівство – тільки сім.
Всі на боротьбу з Sozialtourismus
Щорічно в Німеччині обирають слово, що викликає у німців максимум негативних емоцій. Результати конкурсу цього року поки невідомі. Не виключено, що другий рік поспіль переможе Sozialtourismus, що означає, як неважко здогадатися «соціальний туризм». Громадяни східноєвропейських країн переїжджають в багаті західні країни як гастарбайтери, але замість того щоб шукати роботу, відразу сідають на допомогу – ось що таке соціальний туризм.
Друге місце в списку понять, що негативно сприймаються, торік посіло ще одне слово, пов’язане з міграцією, – Armutszuwanderung, що означає дослівно «бідна міграція».
Звичайно, влада Німеччини хоче обмежити виплати «соціальним туристам». Днями бундесрат, законодавчий орган, який нерідко не зовсім правильно називають верхньою палатою парламенту, ухвалив закон про боротьбу з Sozialtourismus. Деякі пункти цього документа дуже нагадують програму Девіда Кемерона. Наприклад, за новим законом влада може висилати з країни мігрантів, які не працюють півроку. З тими, кого викриють у шахрайстві, будуть чинити ще жорсткіше. Їм заборонять в’їзд до Німеччини на п’ять років.
Посилені і правила отримання дитячої допомоги. Претендувати на них зможуть тільки батьки, які мають податковий номер. Отримати його можна, влаштовуючись на роботу. Крім того, пункт в законі про дітей завадить шахраям отримувати дитячу допомогу і в себе на батьківщині, і в ФРН.
Ініціатором ухвалення жорсткого закону проти мігрантів виступила баварська консервативна партія Християнський соціальний союз (ХСС) – молодший партнер партії ХДС Ангели Меркель по Великій коаліції. Закон був прийнятий після відмашки з Люксембургу. Європейський суд визнав правочинним рішення німецького суду у гучній справі 24-річної румунки Елізабети Д. Вона приїхала до Німеччини в 2010 році з маленьким сином і отримала на нього допомогу. Дали їй і допомогу, яка належить батьку, що один виховує дитину. Проте спроба Елізабети виклопотати ще й допомогу з бідності провалилася. Їй відмовили на тій підставі, що вона недостатньо довго живе в країні, не шукає роботу, задовольняючись соціальними виплатами, тобто являє собою типову представницю Sozialtourismus.
Після того як німецький суд зайняв сторону влади, Елізабет Д. звернулася в Люксембург. Єврокомісія підтримала її, але Європейському суду доводи відповідача здалися переконливішими. «Влада країни – члена ЄС має право відмовити в соціальних виплат і допомог економічно неактивному мігранту, який скористався правом на вільне переміщення з однією метою – отримати доступ до системи соціальної допомоги цієї держави», – йдеться у вердикті.
Історія з Елізабет Д. ледь не призвела торік до розколу правлячої коаліції. Хоча Ангела Меркель разом з більшістю німецьких політиків виступає за вільне переміщення громадян ЄС по всій території Союзу, їй доводиться враховувати думку союзників з ХСС і набирає популярність партії євроскептиків – «Альтернатива для Німеччини» (AfD).
Торік у пошуках кращого життя до Німеччини приїхали 437 тисяч громадян інших країн. У 2014-му їх буде ще більше. Особливо різко зросла чисельність мігрантів з Румунії та Болгарії. Якщо в 2004 році румунів було 35 тисяч осіб, то в 2012-му – вже майже 181 000.
Кілька німецьких міст у 2013-му звернулися до уряду з проханням надати фінансову допомогу у зв’язку з різким напливом некваліфікованих іноземців, які їдуть у ФРН за допомогою. Вони не тільки напружують соціальні служби, а й сприяють зростанню злочинності.
Швейцарський парадокс
У сусідній Швейцарії, яка хоча і не входить до ЄС, але знаходиться в центрі Європи, ситуація з мігрантами зовсім заплутана. 30 листопада відбувся референдум з трьох питань, і один з них стосувався міграції. Йшлося про пропозицію екологічного руху Ecopop обмежити чисельність мігрантів двома десятими відсотка населення Швейцарії. Нескладні розрахунки показують, що тоді їх кількість зменшилася б у п’ять разів: з нинішніх 80 тисяч до 16 тисяч чоловік.
Жителі альпійської республіки не підтримали пропозицію Ecopop. Проти введення ліміту проголосували 74 відсотки. Вирішальними, на думку експертів, виявилися побоювання економічного характеру. Швейцарці вирішили, що роботодавцям буде важче шукати кваліфіковану робочу силу. До того ж така заборона порушить міжнародні зобов’язання, взяті на себе Берном, і зашкодить іміджу країни.
Результат народовиявлення, незважаючи на очевидну перевагу противників обмеження чисельності мігрантів, все ж був незрозумілим до самого референдуму. По-перше, в процентному відношенні мігрантів в Швейцарії набагато більше, ніж у тій же Великобританії чи Німеччині. Іноземцем є майже кожен четвертий житель альпійської республіки – 1,96 мільйона (23 відсотки) з 8,19 мільйона чоловік, що живуть в Швейцарії за даними Федеральної служби статистики (FSO). В основному це європейці – 1,3 мільйона. За чисельністю населення Швейцарія знаходиться на 95-му місці у світі, а за кількістю мігрантів – на шостому! Кількість мігрантів, що припадають на кожного корінного жителя, у Конфедерації вдвічі вище, ніж у Євросоюзі. Торік до Швейцарії приїхало 81000 чоловік. Причому їдуть туди переважно з тих країн, куди прагнуть громадяни східноєвропейських держав: найбільше в Швейцарії італійців і німців.
По-друге, в лютому швейцарці проголосували на схожому референдумі за повернення квот на міграцію робітників з Євросоюзу. Їх не зупинило, що це фактично порушує чинну угоду між Берном і Брюсселем про вільне переміщення робочої сили, підписане в 1999 році. За пропозицію ультраправої Швейцарської народної партії посилити міграційну політику висловилися 50,4 відсотка учасників лютневого референдуму. Квоти планується ввести до лютого 2017 року.
Критики міграційної політики уряду вказують, що Швейцарія приваблює іноземців не своїми мальовничими краєвидами, а тією підтримкою, яку вони отримують під час тривалого процесу розгляду прохань про надання їм дозволу на проживання. Не дивно, що маленька Швейцарія, за даними ООН, приймає більше мігрантів, ніж такі держави, як Австралія та Канада, теж далеко не останні в списку країн, що користуються популярністю у тих, кому з якихось причин не живеться на батьківщині.
Захар Радов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
