1000
Уолл-стріт: трюки старі, назви інші
— Фондовий ринок
Ділки фінансового світу відмінюють англійську мову на всі лади і, як правило, на свою користь. Фінансова криза змінила багато чого, в тому числі позбавила постійних мешканців Уолл-стріт здатності грати словами. Колись солодкомовні господарі світу раптом стали недорікуватими, намагаючись пошепки і з запинками пояснити, як вони заварили таку кашу. Але час минув, багато чого призабулося, стерлося з пам’яті, і до великих фінансових комбінаторів знову повертаються їх колишні паранормальні здібності змінювати англійську мову на свою користь. За прикладом далеко ходити не треба, візьмемо заплановане на наступний тиждень первинне розміщення Lending Club. Це одна з компаній нового покоління, яка надає послуги так званого «кредитування рівних) (peer-to-peer landing)», які видають позики фізособам (простим людям, таким же як вони), в обхід стандартних фінансових посередників (типу банків). Тобто вони беруть комісію за роботу організації онлайн біржі, де люди, яким потрібні гроші, знаходять тих, хто готовий їм їх надати за певну винагороду. Марш Lending Club на Нью-Йоркську біржу наробив багато шуму, тому що він сигналізує про те, який величезний вплив мають технології на фінанси. Комп’ютери дозволяють позичальникам швидко і недорого знайти кредиторів, а це означає, що роль традиційних посередників у світі кредитування, відомих як банкіри, може незабаром виявитися досить скромною. Але на мій погляд, популярність принципу «рівноправних» також знаменує собою нову віху в історії Уолл-стріт. І поява нової назви для старого доброго ризикованого заняття – в даному випадку, позичання грошей людині, яку ти в очі не бачив, але яка готова заплатити відносно високий відсоток за таку необхідну їй готівку. Раніше ми вже проходили етапи трансформації «викидних облігацій» у «високоприбуткові цінні папери» – інструменти, які зараз здаються настільки розсудливими, що люди купують їх з прибутковістю, нижче відсотка. Тим часом, біля витоків цих процесів на початку 1980-х стояли «компанії, що займаються викупом власного капіталу за рахунок позикових коштів (LBF)», які перетворилися на «приватні інвестиційні компанії», або навіть в «фінансових спонсорів» – звучить чудово і довірливо, дбайливо, як у клубі анонімних алкоголіків.
«Рівноправність (Peer-to-peer)» веде читача в настільки ж евфемістичному, може бути, навіть панглосовському напрямку. Подивимося значення цього слова в словниках. Зокрема, в оксфордський словник дає два визначення англійському слову «peer»: 1) член дворянського стану Британії та Ірландії, зокрема, герцог, маркіз, граф, віконт і барон; 2) людина одного віку, статусу і здібностей з іншою людиною ». Виходячи з цих визначень, учасники онлайн ринку кредитування повинні або належати до вищого стану, або бути на рівних. Назва компанії – Lending Club (Клуб кредиторів) – додатково посилює лінгвістичний ефект за допомогою слова «клуб», створюючи образ м’яких крісел, коктейлів і послужливих офіціантів. Закрийте очі, спробуйте уявити собі, як в подібній обстановці людина, завсідник такого «клубу», позичає гроші іншому такому ж завсіднику. Відразу спливає образ четвірки гравців у гольф, де один з них просить приятелів позичити йому трохи грошей, тому що він забув вдома свій гаманець, в поспіху одягаючись вранці. Але відкинемо фантазії, в реальному світі кредитування рівних (peer-to-peer landing) напрочуд безславне і далеко не рівне. Благородне походження не потрібно. Можливо, деякі позичальники і кредитори дійсно одного віку, але навряд чи ті, хто шукає гроші, і хто готовий їх позичити мають рівний статус і можливості- принаймні, у фінансовому сенсі. Швидше за все, через долю або в силу обставин рівні позичальники відчайдушно потребують грошей – принаймні, середня процентна ставка 14% по кредитах, виданих в рамках Lending Club в минулому кварталі, говорить про це красномовніше за будь-які слова. Тим часом, рівні кредитори, найчастіше, зовсім не прості люди, а інституційні інвестори. І все ж, незважаючи на явний недолік «рівності», у цієї моделі є певні переваги. Онлайн схема кредитування дозволяє знизити витрати. Було б непогано, якби частина зекономлених таким чином коштів пішла на споживання.
По суті, цьому виду діяльності можна було б дати інший, менш вигадливий і більш правдоподібний опис – так і було б, якби цим зайнялися люди, які не належать до сфери фінансових послуг. Почитайте розділ про ризики в заяві на реєстрацію, яке Lending Club подала в Комісію з цінних паперів і бірж. Ви здивуєтеся, наскільки мало інвестори знають про тих, кому позичають гроші. Вони покладаються на систему фільтрації потенційних учасників, що існує в Lending Club. Клуб ж, у свою чергу, «покладається на відомості про кредитоспроможність, зайнятість, благонадійність та інші важливі аспекти, отримані від третіх осіб, включаючи кредитні бюро». Однак Клуб ясно дає зрозуміти, що не лізе зі шкіри геть, щоб підтвердити інформацію, отриману від позичальників, яких він включає в свої списки. «Часто ми не перевіряємо заявлене майно, посаду, домоволодіння або мету кредитування», – зізнається керівництво Клубу. «Більше того, інвестори не отримують і ніколи не отримають доступ до фінансової або іншої особистої інформації позичальників». Потрібно дуже сильно любити Уолл-стріт і мати неймовірно багату уяву, щоб, побачивши бізнес подібного роду, назвавши його кредитуванням рівних.
За матеріалами The Financial Times
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
