Дута сенсація в $6,8 трлн


Дута сенсація в $6,8 трлн

Чи правда, що Китай марно витратив $6,8 трлн інвестицій за останні п’ять років? Сенсаційне затвердження двох китайських дослідників, природно, викликало небувалий інтерес у світі.

Якщо це справді так, то 37% китайських інвестицій з 2009 р. були неефективно використані при будівництві будинків, мостів, доріг та інших об’єктів інфраструктури. Безумовно, існує досить багато фактів нераціонального використання інвестицій в Китаї в останні роки. Однак якщо уважно подивитися на те, як дослідники отримали результат в $6,8 трлн, їхнє твердження виявиться не дуже переконливим, а використаний ними метод важко назвати навіть спрощеним підрахунком.

Отже, цифру в $6,8 трлн проголосили Сю Це з Національної комісії розвитку і реформ при уряді КНР і Ван Юань з Академії макроекономічних досліджень. Дані їхнього дослідження були опубліковані минулого тижня в газеті Shanghai Securities Journal.

У статті стверджується, що розмір марних інвестицій склав 7,9 трлн юанів в 2009 р., 5,4 трлн юанів в 2010 р., 4,7 трлн юанів в 2011 р., 10,6 трлн юанів в 2012 р. і 13,2 трлн юанів у минулому році. Загалом 41,8 трлн юанів за останні п’ять років, або $6,8 трлн за поточним обмінним курсом.

В першу чергу викликає сумніви точність цифри неефективних інвестицій. Як можна підрахувати, скільки державних грошей пішло на складні корупційні схеми? Ще складніше визначити потенційні втрати.

Безумовно, Китай в останні роки побудував занадто багато будинків, які часто пустують, але квартири в цих будинках рано чи пізно будуть продані; в цьому випадку марно витрачені інвестиції перетворяться на розумно використані гроші, вважає британський журнал The Economist.

Яким же чином Сю Це і Ван Юань отримали ці цифри? Їх метод базується на порівнянні китайської ефективності капіталу в 1980-х і 1990-х рр. з минулим десятиліттям; вони розглядають будь-яке зниження в ефективності як доказ марних інвестицій. Хоча вони не публікують всі свої розрахунки, їхні висновки нескладно повторити, використовуючи офіційну статистику.

Сю Це і Ван Юань використовували для свого аналізу концепцію граничного коефіцієнта капіталовіддачі, або ICOR. ICOR вимірює обсяг інвестицій, який використовується для виробництва кожної додаткової одиниці зростання в економіці, де інвестиції є чисельником, а додатковий ВВП – знаменником. Чим вищий у країни ICOR, тим менш вона ефективна, тому необхідно більше інвестицій, щоб отримати менший обсяг виробничої продукції. Сю Це і Ван Юань почали свій підрахунок з того, що середній ICOR в Китаї з 1979 по 1996 рр. склав 2,6 пункту.

Використовуючи на перший погляд абсолютно правильні цифри, два китайські дослідники здійснюють кілька необґрунтованих логічних помилок. По-перше, вони використовували середній ICOR з 1979 по 1996 рр. як основу, маючи на увазі, що за цей період в Китаї всі інвестиції були ефективними.

Потім вони підрахували відмінність в китайській ефективності капіталу з 2009 по 2013 рр. Так, наприклад, в 2009 р. ICOR становив 5 пунктів, що на 48% гірше, ніж базовий ICOR в 2,6 пункту. З цього вони зробили висновок, що 48% всіх китайських інвестицій (або 7,8 трлн юанів) були марно витрачені. Схожий розрахунок вони зробили з кожним роком аж до 2013 р., отримавши загальну значну цифру марних витрат.

У всьому цьому присутні два великі, і навіть фатальні прорахунки. По-перше, чому вони вибрали період з 1979 по 1996 рр. як базовий по ефективності ICOR в Китаї? Навіть при побіжному аналізі статистики видно великий стрибок у ICOR (що означає значне падіння ефективності) з 1997 по 2000 рр., після чого було поліпшення. Вибір періоду 1979-96 рр. робить базовий відлік необ’єктивним. Якщо розбити ICOR на десятиліття і виділити останні п’ять років, то результат буде зовсім іншим.

Використовуючи метод Сю Це і Ван Юань в підрахунку ефективності, ми тепер можемо порівняти середній ICOR останніх п’яти років (4,2) з середнім показником попередніх двох десятиліть (3,3). У цьому випадку китайські інвестиції були на 21% менш ефективні, ніж за період з 1990 по 2008 рр. Якщо знову ж слідувати схемі Сю Це і Ван Юаня, то 21% від усіх інвестицій за п’ять років складе 22,6 трлн юанів ($3,7 трлн) марних витрат. І хоча це сама по собі величезна сума грошей, вона майже в два рази менша від представленої китайськими дослідниками.

Це веде нас до другої і більш серйозної помилки – неправильного методу підрахунку невдалих інвестицій. ICOR є зразковим критерієм ефективності інвестицій. Він не відображає, скільки грошей було нераціонально використано, вказуючи лише на збільшення або зменшення прибутковості зростання порівняно з минулими роками. Так, наприклад, інвестиція в $1 тис. збільшує ВВП на $500 в цьому році, але тільки на $400 в наступному році. У цьому випадку ICOR підніметься з 2 до 2,5 пункту.

Використовуючи схему Сю Це і Ван Юаня, ми отримуємо зменшення ефективності на 20% у другій рік, що робить 20% інвестицій, або $200, марно втраченими грішми. Але це повний абсурд. Все, що ми можемо констатувати, – це зниження доходу на інвестиції, але ніяк не втрачені $200. Більше того, неминуче з роками, коли інвестиції збільшуються (що було основною метою китайської програми стимулювання), прибутковість інвестицій зменшується.

Головне питання: чи приносять всі ці інвестиції повернення з роками, тому варто дивитися на середній ICOR за тривалий період часу.

Все це, зрозуміло, не виправдовує промахи китайської економіки. Як уже не раз було зазначено, борг Китаю зростає занадто швидко, при цьому знижуються продуктивність і ефективність інвестицій. Але марна трата $6,8 трлн за п’ять років – це вже перебір!

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Кредит&Депозит
Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Дута сенсація в $6,8 трлн» на Finance.UA - 3.2
В Контексті Finance.UA