1618
Бездоглядна якість
— Енергетика
Уже майже шість років, як президенту, прем’єру, парламенту та іншим слугам народу, кажучи словами одного з героїв Олександра Бушкова, “плювати, чхати і, я сказав би, наср… ну, ви зрозуміли” на те, яке паливо заливають у баки своїх залізних коней понад дев’ять мільйонів українських автомобілістів. Лабораторні перевірки якості автомобільного бензину і дизельного палива припинено, а діяльність компаній, які випускають і реалізовують неякісні нафтопродукти, не тільки не припиняється, а й фактично заохочується. Треба бути дуже наївним, аби повірити у відсутність у державному бюджеті країни 80 млн грн, що необхідні для перевірки кожної української заправки хоча б раз на рік. Адже ця сума становить лише 0,3% надходжень від акцизного податку на автомобільний бензин і дизельне паливо.
Злочинна бездіяльність держави призвела до того, що близько третини продажів нафтопродуктів благополучно перебуває в “тіні”. Тільки за високооктановим бензином обсяги пропозиції, підраховувані різними органами виконавчої влади, різняться більш як на півмільйона тонн. До мільйона тонн споживаних у країні світлих нафтопродуктів отримано з коксохімічної сировини, газового конденсату, стабільного газового бензину та інших напівфабрикатів, які можуть бути перероблені в товарні продукти лише на високотехнологічних підприємствах.
На словах влада постійно демонструє бажання залізною рукою забезпечити “стабільне функціонування ринку нафтопродуктів”, але розуміє під цим лише наявність у громадян достатньої кількості паливних сурогатів за ціною, що не викликає істерик в опозиції. Захопившись адміністративним регулюванням і не дозволяючи трейдерам адекватно реагувати на процеси, які відбуваються на світовому ринку, уряд залишив операторам лише два шляхи для збереження бізнесу — необґрунтоване завищення цін або “оптимізація” якості нафтопродуктів.
Йдучи першим із них, власники роздрібних мереж масово вивели на ринок “преміальні” нафтопродукти, що дають змогу збільшити виручку на 5–15% завдяки націнці “за якість”.
На сьогодні дві третини українських АЗС пропонують два десятки марок бензину “з іменем”. При цьому мало хто з трейдерів здатен довести, що споживчі характеристики такого палива виправдовують встановлену для нього націнку.
Розрахунки авторів свідчать, що відрізнити за ціною дрібнооптові партії бензину різної якості неможливо. Становище в цьому сегменті ускладнюється тим, що відповідно до чинного законодавства власники нафтобаз не зобов’язані мати власні дослідні лабораторії, через що останні практично зникли в усій системі дрібного опту. А з тих, що залишилися, перевірити за всіма показниками бензин і дизельне паливо на відповідність прийнятому в серпні минулого року Технічному регламенту про вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднового і котельного палива можна щонайбільше на десяти.
Періодичні заяви політиків про початок перевірок автозаправних станцій “уже сьогодні” і показові процеси проти окремих порушників проблеми не вирішують. Тим більше, що реальні дії виконавчої влади прямо суперечать деклараціям. Мало того, що з другої половини 2008 р. державне фінансування лабораторних перевірок якості нафтопродуктів було скорочено до мінімуму. Прийняття технічного регламенту позбавило ринок нафтопродуктів органу державного нагляду, а набрання чинності пунктом 31 Закону України від 31 липня 2014 р. №1622-VII “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” заборонило контролюючим органам будь-що перевіряти без дозволу Кабміну.
Тож нині лабораторним контролем якості нафтопродуктів займаються лише власники національних мереж і громадські організації. До перших претензії висунути складно, адже при поміченому з 2009 р. зниженні платоспроможності населення кожне (навіть голослівне) обвинувачення роздрібних операторів у реалізації неякісних нафтопродуктів призводить до відпливу споживачів, згубного за постійної нестачі обігових коштів. Що стосується неурядових організацій, то їм бракує елементарних знань про предмет і методику здійснення перевірок.
Безумовно, нестача якісних нафтопродуктів в Україні існує давно, але викликана вона зовсім не відсутністю попиту або технологічною відсталістю вітчизняних підприємств. Виробляти в нашій країні нафтопродукти європейської якості просто невигідно. Суб’єкт господарювання, який зважується на цей крок, потрапляє в складну ситуацію, оскільки змушений конкурувати з власниками десятків документів на всілякі альтернативні палива і їх “дослідні партії”. Останні масово реалізуються під виглядом нафтопродуктів відомих підприємств з використанням їхніх же сертифікатів відповідності та паспортів якості, підробити які нескладно.
До слова, дедалі більше учасників ринку не обтяжують себе і цим. Хоча державні контролери попереджають про свій прихід за десять днів і вже шість років перевіряють не якість палива, а наявність ксерокопій документів, що підтверджують її, останні відсутні на двох третинах автозаправних станцій. Що, втім, не дивно, адже після ухвалення Закону України від 19 травня 2011 р. №3390-VI “Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції” власники АЗС фактично не несуть відповідальності за реалізовані на них нафтопродукти.
Доводиться констатувати, що на сьогодні на українському паливному ринку:
— зростає невідповідність між технологічним рівнем автомобільного парку і експлуатаційними характеристиками пропонованого в Україні моторного палива;
— недосконала нормативна база стимулює збереження значної частки низькоякісних нафтопродуктів, які завдають шкоди навколишньому середовищу і транспортним засобам. Зокрема, всупереч пролобійованій представниками спиртової промисловості думці, збільшення вмісту етанолу в бензині до 10% і вище призводить до значного погіршення експлуатаційних та екологічних характеристик транспортних засобів, неадаптованих до використання таких сумішей;
— високі ціни, відсутність державних перевірок якості і нерозвиненість громадських інститутів контролю провокують суб’єктів господарювання до виробництва, імпорту і реалізації паливних сурогатів. Якщо у 2008–2011 рр. близько третини українських заправок торгували високооктановим бензином за цінами нижче розрахункових з оптових, що свідчило про недобросовісну конкуренцію якістю, то з 2012 р. кількість АЗС, що пропонують паливо за заниженими цінами, зменшилася — “бодяжники” перестали боятися перевірок і вже не квапилися збути “гарячий ресурс”;
— недобросовісна конкуренція якістю сприяє одержанню додаткових коштів, які спрямовуються на лобіювання інтересів підприємців, що випускають і продають паливо, яке не відповідає встановленим вимогам. Зокрема, саме масовий продаж сумішей сумнівної якості дав змогу одній із регіональних мереж усього за рік прирости більш як п’ятьма десятками нових станцій і вийти на восьме місце в Україні за кількістю АЗС.
З огляду на це доцільно:
— визначити державний орган, що здійснює нагляд і контроль увезення, виробництва і реалізації нафтопродуктів, і/або організацію, яка здійснюватиме незалежний зовнішній контроль якості моторного палива, її повноваження, періодичність контролю і розробити механізм фінансування перевірок;
— розробити механізм розподілу бюджетних надходжень від акцизного податку на нафтопродукти, передбачивши спрямування не менш як 0,3% від загальної суми річних надходжень на фінансування лабораторних перевірок якості;
— сприяти організації громадського контролю реалізації державної політики в сфері обігу моторного палива;
— розробити і затвердити нову інструкцію з контролю якості, надавши, зокрема, правовий статус перевіркам з використанням мобільних експрес-лабораторій;
— затвердити розроблені УкрНДІНП “МАСМА” національні стандарти на методи випробувань нафтопродуктів;
— сприяти розширенню мережі і підвищенню ефективності та результативності роботи лабораторій (у тому числі мобільних) з контролю якості нафтопродуктів усіх форм власності;
— посилити вимоги до суб’єктів господарювання, які виробляють сумішеві марки бензину. Встановити, що обов’язковим елементом їхньої роботи є наявність лабораторного контролю якості компонентів палива і товарної продукції. Заборонити виготовлення на цих підприємствах високооктанового бензину і використання коксохімічної сировини в сумішевому паливі;
— розробити вимоги до якості сумішевих нафтопродуктів з часткою біопалива понад 5%;
— внести зміни до Закону України “Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, виключивши з нього пункт 4 статті 5, що передбачає письмове повідомлення суб’єкта господарювання про плановий захід щодо державного нагляду (контролю) не пізніше, ніж за десять днів до його проведення;
— посилити відповідальність юридичних, посадових осіб і громадян за випуск і реалізацію нафтопродуктів, які не відповідають вимогам технічного регламенту, за їх нелегальне виробництво. Класифікувати ці діяння як злочини у сфері економічної діяльності, оскільки залучення в сферу легального підприємництва неякісної продукції, виробленої та/або реалізованої під виглядом відповідної до встановлених вимог, є порушенням прав споживачів і призводить до необґрунтованого збагачення одних суб’єктів господарювання порівняно з іншими, які виробляють і/або реалізують якісний товар.
Як свідчить наведений перелік рекомендацій, далеко не всі наявні нині проблеми виникли через відсутність бюджетного фінансування. Дивує і насторожує, що, попри гучні заяви, держава відмовляється зробити хоча б крок назустріч охочим блокувати спокуси посередників і продавців збільшувати свою дохідність за рахунок зниження якості палива.
Тому, щоб не бути обманутим владою і трейдерами, не заправляйтеся на АЗС, якщо:
— заправка не обладнана сучасними системами відпуску палива;
— пропоновані марки палива не рекомендовані виробником автомобіля;
— паливо пропонується значно (більш як на 5%) дешевше, ніж нафтопродукти аналогічних марок на сусідніх АЗС. Якщо різниця в цінах “звичайного” бензину і “палива європейської якості” на заправці становить 15–20 коп./л, бензин А-95-Євро таким не є;
— на заправці відсутні паспорти якості на реалізовані продукти;
— найменування продукту на товарному чеку і в паспорті якості відрізняються;
— дата, зазначена у наданому паспорті якості, — більш як двомісячної давності;
— перелік нормованих показників палива у наданому паспорті якості складається менш як із 16 пунктів.
Сергій Сапєгін, Геннадій Рябцев
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
