2225
3 схеми світового досвіду, які можуть врятувати банківську систему України
— Казна та Політика
Визнання проблеми – це вже половина шляху до її рішення. Проте в Національному банку України продовжують заперечувати наявність кризи в галузі. Минулого тижня перший заступник голови Національного банку Олександр Писарук заявив, що “системної кризи в Україні немає, є проблеми в економіці та на сході країни”. Казати правду не вигідно і страшно, особливо, якщо в потилицю вже дихають парламентські вибори.
Як рятували банки у США
Якщо брати до розгляду конкретно нинішню ситуацію, то ми маємо проблему з докапіталізацією банків. Можна сказати, що усі банки цього потребують, аналізує експерт, заступник генерального директора Ukrlandfarming Ігор Петрашко.
“Тести, які нещодавно проводив Національний банк України під егідою МВФ показали, що 10 з 15 найбільших банків потребують додаткової рекапіталізації. І це тільки по 15 найкращих банках. Наступний етап тестування передбачає з 15-го по 30-й банк. Я думаю, що там результати будуть іще жорсткіші, і покажуть, що усі банки потребують докапіталізації. Я вже не говорю про інші банки, у нас їх більше 150. І абсолютно немає розуміння, яка у них фінансова ситуація, можливість обслуговування депозитів”, – вважає експерт.
В такій ситуації корисним буде підхід, використаний у США під час кризи 2008-2010 років. Тоді американський уряд разом із Федеральним резервом підтримали найбільші банки країни і ліквідували невеликі проблемні фінустанови. “США виділили порядку 700 млрд. дол. на докапіталізацію банківського сектора і ще 740 млрд. дол. на різного роду пакети стимуляції економіки. Реформа фінансової банківської системи має йти паралельно зі стимулюванням економіки, тих позичальників, виробничих підприємств, для того, аби вони могли нормально обслуговувати свої борги і вести бізнес”, – розповів Петрашко.
В Україні банки можна поділити на декілька груп: з державним капіталом, з іноземним та з українським. У першій групі простіше – тут безумовно уряд проведе докапіталізацію, про що вже неодноразово заявлялося. Це стосується Укрексіму, Ощадбанку, Укргазбанку. Друга група банків буде докапіталізована їхніми материнськими структурами.
“Найбільш складною є третя група банків, тут потрібно знайти золоту середину, механізм, який стимулюватиме акціонерів банків докапіталізовувати їх. І це не настільки просто. У акціонерів також немає вільних коштів, немає бачення того, наскільки фінансова банківська система буде стабільною, тому знову ж немає мотивації вкладати кошти, які є. Тут регулятор та уряд повинні запропонувати чіткий прозорий механізм для вирішення”, – міркує експерт.
З точки зору докапіталізації Петрашко вважає доцільним виділити великі системні банки, як це було зроблено в рамках меморандуму МВФ. “В будь-якому випадку є Фонд гарантування вкладів, і цей Фонд повинен компенсовувати вклади до 200 тис. грн. Тому держава буде брати на себе відповідальність за кошти вкладників тих системних банків, у випадку якщо виникають якісь проблеми”, – підкреслив він.
У США під час кризи системні банки отримували максимальну підтримку державу. “Найбільш яскравий приклад – City Bank. Він отримав порядку 80 млрд. дол. підтримки від уряду США, від Федеральної резервної системи. При чому ця підтримка надається на довгий період. На перші 5 років вона давалась за низькими відсотками, а після цього відсотки піднімались для того, аби мотивувати акціонерів повернути кошти. City Bank повернув кошти навіть швидше, ніж за 5 років”, – розповів експерт.
Криза в Грузії більш подібна до української
Проте директор інвестиційної компанії SP Advisors Ніколас Піацца вважає, що Україні краще орієнтуватись на досвід Грузії. Америка – значно більша економіка та і знаходиться надто далеко від українських реалій. “Грузія мала ті ж самі проблеми, що й Україна, і також пережила війну з Росією”, – підкреслив експерт.
Зараз українські банки платять подвійну ціну за два фактори: перший, це складні умови роботи банківської системи, пов’язані із війною; другий, це те, що українські банки, в тому числі Національний банк, не навчилися на власних помилках у 2008 році. “В 2008 році Україна витратила 7% ВВП на додаткову капіталізацію банків. На жаль, багато банків не використали ці гроші для збільшення власної стабільності, вони продовжили вести бізнес так, як вони звикли це робити. А Національний банк України подивився на цю ситуацію крізь пальці, на папері усе виглядало непогано, навіть добре. Але багато проблем “замітали під килим”, – зазначив Піацца.
“Якщо подивитись на Грузію, то в цій країні не було жодного випадку банкрутства банку. Там була схожа ситуація – відтік депозитів з системи склав 27% у 2008-2009 рр. Але Національний банк Грузії консолідував свої зусилля із банками. Вони створили “касу взаємодопомоги”, аби уникнути падіння банків через значний відтік вкладів, так званий “набіг на банк”. Вони розуміли – банкрутство однієї фінустанови згубно подіє і на усі решту”, – розповів експерт. Також Національний банк Грузії залучився підтримкою міжнародних фінансових організацій, мотивував акціонерів банків вкладати гроші у свої фінустанови. Таким чином регулятор зумів забезпечити притік іноземного капіталу до своєї банківської системи, чим зробив позикові гроші доступнішими.
“Сама держава Грузія зараз має можливість залучати позикові кошти під ставку 4%, провідні банки Грузії фондуються під 5-6%, відповідно, вони можуть кредитувати населення, економіку в межах 7-8%”, – навів дані Піацца.
“Національний банк України і його керівництво має історичний шанс зараз відкинути стару практику роботи, уникнути помилки 2008 року, коли основним інструментом був максимальний тиск на акціонерів, аби вони дали додаткову капіталізацію. Тоді в основному йшлося про банки з іноземним капіталом. І зараз регулятор намагається робити те саме, тиснути на акціонерів, але ситуація кардинально змінилася – в Україні немає такого великого відсотка банківського сектора фінустанов з іноземним капіталом. А ті, які залишилися, не так активно підтримуються, як це було у 2008 році”, – підкреслив експерт.
Як викручувались Сінгапур та Аргентина
Сінгапур за часів кризи пішов інакшим шляхом. Держава у 2008 році підняла рівень гарантій по депозитах як фізичних, так і юридичних осіб до 100%. “Вони реально гарантували, не залежно від того, які банки є, усім вкладникам, що вони отримають свої кошти. Чи можна зараз так в Україні зробити? На даний момент ні. Це потребує величезних фінансових ресурсів”, – зазначив Ігор Петрашко. Але в майбутньому 100% гарантування вкладів разом із обмеженням відсоткових ставок може дати свій позитивний ефект, переконаний він.
“Досвід Аргентини може бути не найкращим, оскільки ця країна вже декілька разів переживала кризи. Їх план порятунку передбачав наступне: була проведена реструктуризація боргових зобов’язань позичальників по системі на п’ять, десять, двадцять років. Водночас були введені обмеження по відсоткових ставках для населення. У нас в Україні унікальна ситуація. коли банки виплачують населенню 20-25% по депозитах в гривні, а за доларові вклади – 8-12%. Такої ситуації немає ніде в світі. У США відсоткова ставка 1-1,5%. В Європі – 0-1%. Депозити для населення не використовуються, як засіб нагромадження коштів, а як засіб збереження”, – розповів він.
Якщо відсоткова ставка, за якою банки залучають кошти, низька, то вони можуть і кредитувати бізнес під низьку ставку. Відповідно, створюються довгострокові стимули для розвитку реального сектору. “Відповідно, має бути чіткий сигнал і з боку регулятора, і з боку уряду про те, що потрібно знижувати відсоткову ставку по кредитах”, – додав експерт.
“Тут є декілька варіантів рішення. Найпростіше – тут треба враховувати мотивацію бізнесу, який стоїть на іншій стороні. Яка його мотивація? Ніякої. Бізнес потрапив у боргову яму, з якої йому вийти немає можливості, через те, що є високі ставки, заробляти більше, ніж 20-25% практично у військових умовах нереально, тому виходить нагромадження “боргової ями”, яка переходить з року в рік. Але рано чи пізно відбудеться прорив, і будуть масові банкрутства не тільки по банківській системі, а і по всьому реальному сектору”, – підкреслив фахівець.
На завершення хочеться ще раз згадати слова Наколаса Піацци – в Національного банку є історичний шанс усе змінити прямо зараз. Напевно, пора б чиновникам у Нацбанку припиняти грати в бога – і кидати свої старі методи. Бо наступання на одні й ті самі граблі в першу чергу боляче б’є по наших із вами кишенях.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
