3980
Відомий американець запропонував українським олігархам скинутися по $1 млрд - на фінансову реабілітацію України
— Казна та Політика
Збігнєв Бжезинський, радник з національної безпеки при президентові Джиммі Картера; автор книги Strategic Vision: America and the Crisis of Global Power, дав свою версію подальших дій Росії по відношенню до України і реакції США і ЄС на “лютневу революцію” для газети Financial Times.
Збігнєв Бжезинський: На тлі хаосу в Україні та збереження загрози втручання з боку Росії все більш очевидним стає, що Захід відповідає за те, щоб допомогти в досягненні конструктивного виходу із ситуації. Віктор Янукович виявився брехливим інтриганом, боягузом і злодієм. Його розкішна особиста резиденція в знедоленій країні говорить сама за себе. Президент Росії Володимир Путін зробить непоправну помилку, якщо підтримає його.
Але Росія все ще може занурити Україну в руйнівну і небезпечну для світу громадянську війну. Росія може спровокувати, а потім підтримати відділення від країни Криму і частини східних промислово розвинених регіонів. Путін може не надавати значення тому, що подібна агресія гарантує стійку неприязнь до Росії з боку більшості українців – незалежно від короткострокового результату можливої громадянської війни, спровокованої Москвою.
Але це буде означати, що ностальгічна мрія очолити Євразійський союз постане проектом, заснованим на залякуванні та застосуванні сили, – не найпривабливіша перспектива, для колишніх складових частин Радянського Союзу, які нещодавно стали суверенними.
Не виключено, що готовність українців захищати свої національні інтереси вже підштовхує пострадянські республіки Середньої Азії, головним чином, Казахстан і Узбекистан, до того, щоб посилити опір спробам Москви позбавити їх суверенітету. Еліти цих держав, що отримали нову впевненість у своїх силах і все більш націоналістично орієнтовані, не прагнуть до того, щоб знову увійти до складу російської імперії, яку Путін називає “Євразійський союз”. Захід, між тим, має відігравати конструктивну роль у запобіганні потенційного вибуху міжрегіональних конфліктів в Україні, спровокованих Росією. Це вимагає скоординованих дій США і Євросоюзу.
США можуть і повинні довести до відома Путіна, що вони готові використати свій вплив, щоб справді незалежна і територіально цілісна Україна стала б проводити по відношенню до Росії політику, подібну до тієї, що так ефективно проводить Фінляндія: політику добросусідства, що включає широкі економічні зв’язки з Росією та ЄС. Україна не повинна брати участь в жодних військових альянсах, які Москва вважає спрямованими проти себе, але при цьому і розширювати зв’язки з Європою.
Коротко кажучи, фінська модель ідеальна для України, Євросоюзу та Росії в рамках будь-якого більш широкого формату стратегічних відносин між Сходом і Заходом.
Але щоб наміри США прозвучали для Кремля вагомо, американці повинні непублічно дати зрозуміти, що спроби дестабілізувати демократію, що розвивається в Києві, або відокремити частини української території, не кажучи вже про відкриту чи приховану участь Росії у внутрішніх конфліктах України, змусять Вашингтон використовувати свій міжнародний вплив для прийняття заходів, економічно дорогих для Москви. Варіанти такого роду кроків припускають спектр рішень від односторонніх індивідуальних і міждержавних фінансових санкцій до перегляду статусу Росії у СОТ, Світовому банку і Групі вісімки.
Звичайно, ЄС повинен буде стати повноцінним партнером в таких діях, оскільки ЄС веде значну торгівлю з Росією. Сучасна Росія економічно вразлива до наслідків подібних дій.
Але ще більш нагальною є необхідність сформувати значний пакет термінової фінансової допомоги Україні. Інакше країна зануриться в руйнівний фінансовий хаос.
Провідну роль в Європі повинні зіграти Німеччина і Британія. Роль останньої як гавані для російських і українських фінансових олігархів дає Лондону особливі важелі. Кожна країна ЄС повинна піти на якісь жертви в прагненні уникнути потенційної економічної катастрофи в Україні. Європейцям і особливо Британії буде легше піти на подібні колективні зусилля, якби вдалося “умовити” 10 найбільших українських олігархів – головних вигодонабувачів всеосяжної корупції – передати на користь фінансової реабілітації їхньої країни по $1 млрд.
Вражаюче забезпечений син Януковича, зубний лікар за освітою, цілком міг би зі свого боку надати ще $10 млрд. Українське суспільство, безсумнівно, буде вітати цей колективний внесок. Звичайно, США, Євросоюз при конструктивній співпраці з боку Росії повинні продовжувати переконувати домінуючі в Києві демократичні сили встати на позицію не помсти, але національного єднання та політичної стриманості. Це цілком можливо, враховуючи, що ключові лідери, що проявилися на майдані, представляють помірні сили.
Незалежно від того, що трапиться в найближчому майбутньому, я продовжую вірити, що рано чи пізно Україна стане частиною демократичної Європи. Росія піде за нею, якщо не захоче ізолювати себе і стати напівстагнуючим імперіалістичним пережитком минулого.
За матеріалами: Відомості
Поділитися новиною
