2671
З почуттям обов'язку
— Особисті фінанси
Розмови про те, що на фондовому ринку України все погано, викликають у керуючого директора і партнера інвесткомпанії ICU Костянтина Стеценка іронічну посмішку. Озброєний роздруківкою екселівської таблиці, він перераховує цифри: за чотири роки оборот ринку збільшився майже у вісім разів і в 2012 му перевищив 1,3 трлн гривень, ліквідність зростає, нерезиденти пішли, зате з’являються нові вітчизняні інвестори. Мова йде про український ринок облігацій.
За останні п’ять років борг уряду за облігаціями внутрішньої держпозики (ОВДП) виріс в 25 разів, до 234 млрд гривень. Левова частка всіх ОВДП мертвим вантажем лежить на балансі НБУ і державних банків. «Залишаються держпапери на суму 30-40 млрд гривень, які досить активно обертаються, – уточнює Стеценко. – Для України це величезний ринок, на якому є місце фінансовим посередникам і де можна непогано заробляти». А є ще й корпоративні бонди: оборот на цьому ринку перевищує 120 млрд гривень на рік.
«Запитайте кого завгодно на ринку: вам усі скажуть, що Костя – кращий сейлз (продавец. – Forbes) облігацій», – говорить Сергій Фурса з відділу продажів боргових цінних паперів інвесткомпанії Dragon Capital.
Торік обсяг операцій ICU з облігаціями склав майже 40 млрд гривень. Компанія посіла друге, після Банку 3/4, місце за обсягом торгів ОВДП на біржовому ринку і перше – за кількістю угод: за її участі пройшла кожна десята транзакція з бондами в Україні.
«Підрозділ Стеценко стабільно забезпечує близько половини всіх доходів ICU», – зазначає голова ради директорів ICU Валерія Гонтарєва. За її словами, Стеценко з року в рік забезпечує прибутковість понад 30% на капітал, яким управляє.
Стеценко 34 роки, але якби не сиві скроні, більше 25-ти йому ніхто б не дав. «Костю в тусовці іноді називають Доріаном Греєм ринку облігацій, – жартує співробітник інвесткомпанії. – Здається, що він був на ньому завжди і зовні за ці роки анітрохи не змінився».
Стеценко 34 роки, але якби не сиві скроні, більше 25-ти йому ніхто б не дав. «Костю в тусовці іноді називають Доріаном Греєм ринку облігацій, – жартує співробітник інвесткомпанії. – Здається, що він був на ньому завжди і зовні за ці роки анітрохи не змінився».
Стеценко продає облігації з тих пір, як вони з’явилися в Україні. Випускник Харківського університету імені В.Н. Каразіна, у липні 2001-го він влаштувався економістом в УкрСиббанк. Через кілька місяців УкрСиб разом з ING Bank Ukraine організував перше публічне розміщення корпоративних облігацій в Україні. Емітентом був «Київстар», обсяг емісії – 87 млн гривень.
Через три роки Стеценко вже очолював департамент торговельних і довірчих операцій банку. У 2005-му Гонтарєва, що працювала тоді першим заступником голови правління ING Bank Ukraine, переманила Стеценко до себе. Вже в 2006-му УкрСиб поступився ING званням найбільшого торговця і андеррайтера облігацій.
За рік до кризи Гонтарєва запропонувала Стеценко та ще кільком співробітникам ING створити власну компанію. «У всіх було велике бажання працювати на себе, – розповідає Стеценко. – Планували займатися лише управлінням активами і відійти від торгівлі і інвестбанкінгу». Не вийшло. У 2008 році ринок акцій увійшов в круте піке, і від ідеї заробляти тільки на управлінні чужими грошима довелося відмовитися. Торговці облігаціями отримують прибуток на брокерських операціях, що здійснюються за кошти клієнтів, і дилерських, коли компанія оперує власним капіталом. Перших угод на порядок більше: у ICU близько 70 клієнтів – страхових і керуючих компаній, банків і приватних інвесторів. Але левову частку прибутку приносять операції з власним капіталом ICU. «Наша сила в тому, що ми не просто посередники, і якщо я бачу хорошу ціну – можу купити, не маючи другої сторони, а продати через тиждень або місяць», – каже Стеценко.
Розмір портфеля цінних паперів під управлінням Стеценко, сформований в тому числі і на позикові кошти, часом перевищує, за його словами, 300 млн гривень. Інші інвесткомпанії оперують сумами на порядок менше, у банків коштів більше, але немає можливості і бажання ризикувати.
Заради високої прибутковості Стеценко готовий йти на дуже ризиковані операції. Під час кризи вартість усіх українських облігацій впала. На відміну від більшості інвесторів, Стеценко не став купувати здешевілі євро- облігації або папери держбанків, а вибрав більш зухвалу тактику. Восени 2008-го він із збитком розпродав майже всі облігації з портфеля ICU і на отримані кошти купив з дисконтом 50-80% бонди ПриватБанку і Кредитпромбанку, папери банку Надра обійшлися йому в 5-15% від номінальної вартості. «Було розуміння, що НБУ зробить все можливе, щоб жоден великий банк більше не звалився, – пояснює Стеценко. – У банку Надра вже була введена тимчасова адміністрація, і можна було розраховувати повернути хоча б частину коштів». Коли до середини 2009 року ситуація трохи стабілізувалася, вартість цих паперів зросла в два три рази. «На одній угоді можна було заробити і 5 млн гривень, але і ризики були позамежні: збанкрутував хтось з емітентів, і ми могли піти слідом за ним», – зазначає Стеценко.
Заради високої прибутковості Стеценко готовий йти на дуже ризиковані операції. Під час кризи вартість усіх українських облігацій впала. На відміну від більшості інвесторів, Стеценко не став купувати здешевілі євро- облігації або папери держбанків, а вибрав більш зухвалу тактику. Восени 2008-го він із збитком розпродав майже всі облігації з портфеля ICU і на отримані кошти купив з дисконтом 50-80% бонди ПриватБанку і Кредитпромбанку, папери банку Надра обійшлися йому в 5-15% від номінальної вартості. «Було розуміння, що НБУ зробить все можливе, щоб жоден великий банк більше не звалився, – пояснює Стеценко. – У банку Надра вже була введена тимчасова адміністрація, і можна було розраховувати повернути хоча б частину коштів». Коли до середини 2009 року ситуація трохи стабілізувалася, вартість цих паперів зросла в два три рази. «На одній угоді можна було заробити і 5 млн гривень, але і ризики були позамежні: збанкрутував хтось з емітентів, і ми могли піти слідом за ним», – зазначає Стеценко.
Конкурентна перевага «продажника» ICU – досвід і хороші відносини з клієнтами. «Певний час ти працюєш на репутацію, потім вона на тебе, – міркує директор з інвестицій Concorde Capital Андрій Герус. – Так і тут. Стеценко знає всіх покупців і продавців, і його всі знають».
Слабка інфраструктура ринку теж на руку ICU. Єдиної площадки, де в реальному часі відображаються ціни на облігації, в Україні немає. Роль такого інформцентру виконує сам Стеценко. «ICU – найвідоміший торговець облігаціями в Україні, і Костя один з небагатьох, хто володіє найбільш повною картиною того, що відбувається на ринку, – переконаний скарбник Ощадбанку Дмитро Золотько. – Часто продавці першою справою дзвонять йому, щоб дізнатися ціну». Статус неформального маркетмейкера всього ринку допомагає купувати папери за кращими цінами.
Підтримувати таке реноме непросто. «Він працює в режимі 24/7, подзвони йому серед ночі в суботу – і Костя назве тобі ціну», – розповідає колишній скарбник Укрсоцбанку Фелікс Інденбаум. «Костя якось полетів пірнати з аквалангом на Мальдіви. Пише: «Іду пірнати», а через півгодини приходить мейл про укладену ним велику угоду, – згадує Гонтарєва. – Я не втрималася і зателефонувала запитати: «Ти її під водою укладав?».
Успішний торговець борговими паперами повинен мати хороше макроекономічне чуття: чи будуть ставки на міжбанківському кредитному ринку зростати, а разом з ними і прибутковість облігацій, або, навпаки, підуть вниз. В другій половині 2009-го Мінфін розміщував ОВДП із прибутковістю 25-29% річних. «Ми купували ці папери самі: для держпаперів це відмінні цифри, – каже Стеценко. – Але було зрозуміло, що прибутковість повинна знизитися».
Коли в лютому 2010 року Мінфін почав активно знижувати ставки, Стеценко непогано заробив на зростанні вартості ОВДП. «Якщо твій прогноз правильний, то отримати прибуток технічно нескладно: залучаєш кошти, купуєш папери, наприклад, за 100 млн, а через тиждень продаєш за 101 млн», – відзначає він.
Завжди правильно передбачати не виходить. Торік Стеценко недооцінив важливість стабільної гривні для Нацбанку. Він робив ставку на те, що літо пройде спокійно. При такому прогнозі він сформував портфель ОВДП з прибутковістю 14-15% річних. Щоб збільшити прибуток, він залучав гроші на міжбанку під заставу цих же ОВДП (операції РЕПО), багаторазова ітерація дозволила створити п’ятикратне плече. Але в травні долар в Україні трохи пішов вгору і НБУ почав затискати ліквідність – вартість грошей на міжбанку підскочила до 20-30% річних. Стеценко оперативно розпродав збитковий портфель. «Коли ставки ростуть, найвигідніше перебувати в кеші і заробляти на арбітражних операціях», – вважає він. До кінця року ставки були «20% плюс», і Стеценко з лишком компенсував травневі втрати.
Останні півроку на ринку затишшя – прибутковість майже не змінюється. Стеценко не сидить без діла: за першу половину 2013-го ICU уклала угод на суму близько 30 млрд гривень. «Спреди зараз невеликі, щоб заробити, доводиться більше торгувати», – пояснює він, відволікаючись на восьмий за час інтерв’ю телефонний дзвінок.
Борис Давиденко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
