3518
Старість не радість
— Світ
Звідки взятися зростанню в розвинених країнах? Воно життєво необхідне, щоб знизити рівні безробіття і послабити тягар боргів, накопичений приватним і державним секторами за останні двадцять-тридцять років. Однак нинішні темпи економічного зростання в багатьох країнах не йдуть ні в яке порівняння з тим, що було раніше. Одним з головних факторів, що пригнічують зростання, ймовірно, є відсутність масової імміграції в умовах тотального скорочення чисельності населення в Європі: очікується, що протягом найближчих двадцяти років абсолютна кількість населення, яке працює, досягне загрозливих мінімумів. У цьому контексті особливої значущості набуває завдання підвищення продуктивності – тільки так можна домогтися загального зростання обсягу виробництва (і виплатити пенсіонерам обіцяні пенсії). Але Фредрік Нербанд з HSBC стверджує, що при старіючому населенні досягти зростання продуктивності набагато складніше. Люди у віці 20-30 років демонструють найбільші успіхи в плані продуктивності праці, оскільки в цей період вони вчаться, набираються досвіду. Складно точно визначити, в якому віці ця динаміка розвертається у зворотному напрямку. Очевидно, що він визначається особливостями галузі та особистими якостями кожної конкретної людини. Тести на профпридатність показують, що люди у віці від 45 до 54 років набирають менше балів у таких сферах як координація рухів і обчислення. У науковій літературі пишеться про те, що подібні погіршення у віці після 50 важливі в тих областях, де потрібна швидкість реакції і здатність до вирішення проблем, але там, де потрібен досвід і вміння красиво говорити, на них не звертають уваги (53-річний автор цієї статті, мабуть, може зітхнути з полегшенням).
Зниження значимості ручної праці в розвинених країнах, ймовірно, продовжить період високої продуктивності для працівників “у віці”. Але у цієї медалі є й зворотний бік. Молодь, як правило, охоче і з ентузіазмом користується смартфонами, новомодними пристроями, бере активну участь в соціальних мережах. Дослідження показують, що компанії з високою часткою працівників віком за 55 у меншій мірі схильні до використання нових технологій, ніж ті фірми, де більше молодих співробітників, до тридцяти. На думку Нербанда, показники продуктивності досягають піку у віці від тридцяти до п’ятдесяти років, а після п’ятдесяти п’яти починаю швидко падати. У зв’язку з цим, він вважає, що в майбутньому зміни продуктивності будуть вимірюватися коефіцієнтом, який він називає “співвідношення студентів і пенсіонерів”: тобто кількість молодих людей у віці від 20 до 29 років відносно людей у віці від 55 до 75 років. Цей коефіцієнт знижується практично по всьому світу. До 2030 року в Західній Європі студентів буде в два рази менше, ніж пенсіонерів, а в Японії і того менше. Між країнами простежуються цікаві відмінності. Наприклад, демографічний прогноз щодо Німеччини швидко погіршується, оскільки великий прошарок 40-50-річних людей наближається до пенсійного віку. Можливо, тому німецькі політики з таким небажанням беруть на себе тягар боргів інших європейських країн. У відносному вираженні у Франції і Великобританії справи йдуть трохи краще. Світ, що розвивається, в більш вигідному становищі, але і там сценарій неминуче повториться. Демографічний профіль Китаю до болю нагадує історію Японії із затримкою двадцять років; до 2030 року коефіцієнт студентів і бабусь у країні буде нижчим, ніж в Америці.
Легко і просто міркувати про теоретичні взаємозв’язки між демографією і зростанням продуктивності, але як вона проявляється в реальності? Всім відомо, що останні двадцять років Японія не може похвалитися бадьорим економічним зростанням: ніяке переминання з ноги на ногу – ось її доля. Хоча багато хто, мабуть, вважатимуть, що тут справа не тільки в демографії, а й у некомпетентності політиків. Як би там не було, населення країни почало старіти, і одночасно з цим процесом почалося зниження темпів зростання продуктивності. Згідно з аналізом Нербанда, в майбутньому ситуація продовжить погіршуватися. Звичайно, демографія не єдиний чинник, що впливає на продуктивність. Можливо, він навіть не найголовніший. Технологічні зміни – тривимірний друк та робототехніка, наприклад – або поява сланцевої нафти і газу як дешевих джерел енергії, можуть забезпечити економіці потужний стимул. У Європі потрібним поштовхом можуть стати структурні реформи, такі як відмова від картелів і зменшення перекосів на ринку праці. Деякі країни можуть збільшити робочу силу за рахунок жінок; наприклад, Італія знаходиться на четвертому місці з кінця за кількістю жінок, які працюють, серед країн ОЕСР. Але якщо Нербанд таки правий, ці фактори повинні бути дуже потужними, тільки тоді вони допоможуть розвиненим країнам вирішити проблему свого старіючого населення.
За матеріалами The Economist
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
