Кругообіг в трубах


Кругообіг в трубах

Карту нафтового транзиту на пострадянському просторі перекроєно. Україна розгортає трубопроводи. Росія шукає "атомну бомбу" в нафтотранзиті. А Білорусь качає азербайджанську нафту російської якості замість венесуельської.

На минулому тижні пройшло пробне прокачування 80 тис. тонн нафти по трубопроводу Одеса-Броди до Бродів і далі на білоруський нафтопереробний завод (НПЗ) у Мозирі з використанням частини нафтопроводу "Дружба". Для цього нафтопроводи довелося розгорнути: за першою нафта пішла в аверсному напрямку (тобто проектному, в якому, проте, труба досі не використовувалася).

Одну з ниток "Дружби" запустили в реверсному режимі, в той час як інша продовжує качати нафту в Словаччину та Угорщину. Тестове прокачування повинна показати, наскільки Україна готова до трубопровідного транспортування венесуельської нафти на Мозирський НПЗ.

Білоруська історія

Після введення Росією у 2007 році мита на експорт нафти в Білорусь ця країна постала перед необхідністю диверсифікації поставок сировини. До 2010-го мито для Мінська було пільговим (наприклад, в 2009-му до нього застосовувався коефіцієнт 0,356). Цього року тільки 6,3 млн тонн російської сировини поставляється в Білорусь безмитно, з розрахунку потреб тамтешнього внутрішнього ринку нафтопродуктів. Вартість ще 15,2 млн тонн включає 100% мита, яка з 1 листопада нинішнього року становить 290,60 долара за тонну, а в грудні може зрости до 302-304 доларів. При цьому середня ціна російської нафти в період з 15 жовтня по 13 листопада склала 82,90 долара за барель, або 593,50 долара за тонну. Зобов'язання щодо постачань російської нафти на білоруські заводи навряд чи будуть виконані - у січні-жовтні цього року відповідні обсяги скоротилися на 43% в порівнянні з аналогічним періодом 2009-го і склали 10,182 млн тонн.

У березні 2010 року президенти Білорусі Олександр Лукашенко і Венесуели Уго Чавес домовилися про пробне постачання венесуельської нафти на білоруські НПЗ.

У квітні Україна почала транспортування цієї нафти по залізниці з порту "Південний". Дванадцятого липня Київ і Мінськ підписали рамкову міжурядову угоду про співробітництво в сфері транзиту нафти через територію України на білоруські НПЗ.

За даними гендиректора "БНК України" (дочірнє підприємство "Білоруської нафтової компанії", експедитор венесуельської нафти) Миколи Василевича, на 1 листопада через українську територію пройшло 820 тис. тонн нафти з Венесуели, до кінця року очікується 1,3 млн тонн.

У середині жовтня під час чергового візиту Чавеса до Білорусі був підписаний контракт на постачання в 2011-2013 роках на Новополоцький і Мозирський нафтопереробні заводи 30 млн тонн південноамериканської нафти щорічно. Трохи пізніше білоруси підписали договір на транзит цієї сировини по трубопроводу Одеса-Броди з використанням однієї з ниток "Дружби". Перший віце-прем'єр Білорусі Володимир Семашко тоді повідомив, що в країні опрацьовуються можливості отримання нафти за схемою заміщення, однак уточнити можливе джерело поставок відмовився. Перший віце-прем'єр України Андрій Клюєв прогнозує, що обсяги транспортування венесуельської сировини через Україну можуть скласти чотири-п'ять мільйонів тонн на рік, оскільки інші обсяги будуть спрямовані на НПЗ "Нафтан", який легше постачати через Прибалтику.

Тарифи на прокачування нафти по наших нафтопроводах для Білорусі офіційно не розголошуються, проте раніше українські чиновники повідомляли, що білоруси погодилися на нинішній рівень тарифів, що діяли за договором між "Укртранснафтою" і російською "Транснафтою". У грудні 2009-го українська компанія підвищила тарифи в середньому на 23%, і в 2010 році вони становлять, зокрема, 3,90 євро за транспортування однієї тонни на 100 км від кордону Білорусі до міста Броди (по "Дружбі", яка йде з Росії через Білорусь) і 6,50 євро за тонну для трубопроводу Одеса-Броди. Правда, відомо, що білорусам зробили деяку знижку на нафтоперевалку в порту "Південний".

Російська відповідь

Саме підвищення тарифних ставок для Росії з січня 2010 року призвело до того, що вже кілька місяців нафтопровід Одеса-Броди простоює. А нафтотермінал "Південний" не працює на відвантаження у танкери. Ні ТНК-BP, ні "Лукойл", ні казахська "КазТрансОйл" більше не здійснюють транзиту по цьому маршруту. За даними компанії "Транснєфть", до недавнього часу по трубопроводу проходило лише близько 80 тис. тонн на місяць у напрямку Одеського НПЗ (при встановленій потужності заводу 2,8 млн тонн на рік, тобто приблизно 233 тис. тонн на місяць, і нафтопроводу - 14,5 млн тонн на рік, тобто 1,2 млн тонн на місяць). Завод у листопаді зупинився "на ремонт" через несприятливу кон'юнктуру на українському ринку.

Ні в московському офісі "Лукойлу", ні на Одеському НПЗ, що належить йому, коментувати ситуацію з розворотом нафтопроводу не стали. У минулому році компанія конфліктувала з "Укртранснафтою" через те, що та розгорнула на північ одну з ділянок Придніпровських нафтопроводів, по якій до цього поставлялася сировина на Одеський НПЗ. Ця ділянка (між Одесою і Кременчуком) знадобилася компанії "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ) для поставок азербайджанської нафти з порту "Південний". До речі, "Укртранснафта" чомусь законсервувала іншу ділянку, Мічурінськ-Кременчук, а 104 тис. тонн нафти викачала і передала на вищезгаданий завод. "ЛУКОЙЛу" тоді запропонували обхідний і невигідний маршрут - через Білорусь і трубопровід Одеса-Броди.

У результаті система Придніпровських нафтопроводів втратила приблизно 1,2 млн тонн на четвертому кварталі минулого року і майже 4,8 млн тонн - у цьому році. Під кінець 2009-го "Лукойл" таки погодився на транспортування через нафтопровід Одеса-Броди. А з компанією "Транснєфть" наша країна підписала договір, що містить підвищені тарифи та зобов'язання Росії прокачати через Україну в 2010 році 15 млн тонн нафти в напрямку центральноєвропейських країн, а також шість мільйонів тонн - в напрямку порту "Південний". При цьому в 2009-му було прокачано 29,1 млн тонн нафти. За даними Мінпаливенерго, за дев'ять місяців цього року транзитом через нашу територію прокачано 15,5 млн тонн нафти (за той же період 2009-го - 22,3 млн тонн).

Спроби підписати з компанією "Транснєфть" довгостроковий договір з більш серйозними гарантіями транзиту остаточно провалилися в жовтні цього року. Кажуть, що Україна навіть запропонувала росіянам зниження тарифів. Але, як тоді пояснив міністр енергетики РФ Сергій Шматко, "Транснєфть" не може гарантувати фіксовані обсяги транзиту, оскільки є транспортною компанією, а не власником ресурсу. За запевненням нашого міністра палива й енергетики Юрія Бойка, підписання договору просто відкладено приблизно на місяць.

Однак Росія наступного року має запустити другу чергу Балтійської трубопровідної системи (БТС-2), яка стане серйозним конкурентом "Дружбі" (у тому числі її українській гілці, на яку припадає близько 70% всього нашого нафтотранспортування). А обсяги сировини, що відправляються до Південної Європи по українській трубі до Одеси (і далі танкерами), можна переорієнтувати на російський морський порт у Новоросійську.

На початку листопада перший віце-президент "Транснафти" Михайло Арустамов повідомив в інтерв'ю корпоративному журналу компанії, що БТС-2 має стати "резервом". "Не побоюся такого порівняння: вона як атомна бомба - засіб стримування, гарантія від політичного шантажу. Наприклад, якщо раптом виникнуть проблеми з прокачуванням по "Дружбі", ми зможемо пустити нафту по БТС-2", - зазначив він. І заявив, що для БТС-2 компанія, зокрема, зніме сировину з напрямків Броди-Одеса і Броди-Південний. "Росія активно використовувала маршрути Броди-Одеса і Броди-Південний, коли у неї був брак експортних потужностей. У результаті введення в дію трубопровідної системи "Східна Сибір-Тихий Океан" в 2009 році цей дефіцит різко скоротився. У січні 2011-го, з початком перекачування 15 мільйонів тонн нафти в Китай, він практично зникне. Завантажувати чужі порти на шкоду своїм ми, звичайно, не будемо", - сказав тоді віце-президент.

Проте прес-секретар компанії "Транснєфть" Ігор Дьомін пояснив "Експерту", що його шеф не те мав на увазі: "Ми не збираємося перекривати трубопровід Одеса-Броди. Як транспортна компанія ми готові забезпечити прокачування по ньому дев'яти мільйонів тонн на рік. Однак через високі тарифи власники сировини не хочуть використовувати цей маршрут". За словами Дьоміна, після підвищення тарифів замість Одеси нафта пішла на Гданськ.

Зараз польський порт Гданськ сильно перевантажений, так само як і російський порт в Приморську. І метою БТС-2 (проектна потужність спочатку 12, а максимальна - 35 млн тонн на рік) у першу чергу є розвантаження цих портів і переклад обсягів нафти на новий порт Усть-Луга. Коментуючи висловлювання про конкуренцію нафтопроводом "Дружба", Дьомін підтвердив, що БТС-2 зможе замінити і південну, українську, гілку, по якій нафта перекачується до Словаччини та Угорщини. Маршрут пройде, наприклад, через Німеччину з використанням європейських нафтопроводів.

Азербайджан замість Венесуели

З приводу білоруського договору з Венесуелою росіяни ображено дивуються. Кілька джерел вже відзначили: купуючи венесуельську сировину, білоруси втрачають 50-60 доларів на тонні, порівняно з російською нафтою (навіть з урахуванням стовідсоткового мита). Цю цифру "Експерту" підтвердили і в компанії "Транснєфть".

Південноамериканська нафта дорожча від російського сорту URALS, і її транспортування безпосередньо з Венесуели передбачає великі витрати.

Однак, як стало відомо "Експерту", трубопроводом Одеса-Броди фізично піде не венесуельська, а азербайджанська нафта за схемою заміщення. Економіка виходить дещо інша. За даними директора енергетичних програм Центру "Номос" Михайла Гончара, це буде нафта, що поставляється з Новоросійська.

Схема виглядає таким чином. Венесуельську нафту купує трейдерська компанія, яка зареєстрована у Швейцарії і належить SOCAR - державній нафтовій компанії Азербайджану. Трейдер продає південноамериканський товар своїм клієнтам, а SOCAR поставляє з терміналу в Новоросійську танкерами нафту сорту URALS в український порт "Південний". До речі, тест аверсу проводився саме з використанням азербайджанської сировини.

У російський порт азербайджанська нафта поставляється по нафтопроводу Баку-Новоросійськ, який зазвичай недозавантажений. За словами Гончара, згідно з російсько-азербайджанським договором, підписаним у 1996 році, компанія SOCAR повинна транспортувати по нафтопроводу п'ять мільйонів тонн сировини на рік, проте зазвичай переправляє не більше 2,5 млн тонн. Багато в чому причина в якості нафти: завантажується в трубу легка каспійська нафта сорту Azeri Light, яка по дорозі змішується з іншого (нафтопровід перетинає російські трубопроводи) і виходить вже як URALS. Для білоруського заводу отримувати URALS навіть краще, оскільки на підприємство надходить, зокрема, безмитна російська нафта того ж сорту.

Таким чином, Білорусь знижує транспортні витрати в порівнянні з поставками з Венесуели. Крім того, якісна різниця між сортами URALS і Santa Barbara (яку видобувають у Венесуелі) буде врахована при розрахунку вартості. Правда, азербайджанський URALS буде дорожчий від російського, оскільки його ціна буде розраховуватися за котируваннями ґатунку на Лондонській біржі, каже Гончар. Але навіть з урахуванням цього такі поставки обійдуться Білорусі набагато дешевше, ніж російська нафта з митами.

За словами експерта, Азербайджан цілком може забезпечити п'ять мільйонів тонн нафти, які потім будуть поставлені по трубопроводу Одеса-Броди, однак у збільшенні транзиту понад це є сумніви. Політичної протидії з боку РФ побоюватися не варто, незважаючи на ущемлення інтересів росіян у Білорусі. "Для неї важливіше умовити Азербайджан направляти газ з родовища Шах-Деніз в Росію, а не в проект Nabucco. А оператором і родовища, і нафтопроводу Баку-Новоросійськ є все та ж компанія SOCAR. Тому Росія, думаю, не буде робити різких рухів" , - вважає Гончар.

Чи буде азербайджанська нафта в істотних обсягах поставлятися на українські заводи, поки питання. Цієї сировини потребують НПЗ, що належать групі Приватбанку, особливо "Галичина" та "Нафтохімік Прикарпаття". Проте раніше компанія SOCAR натякала, що хотіла б отримати частку в нафтопереробці. Чи цікаво їй заходити на технічно відсталі підприємства? І чи захоче Ігор Коломойський ділитися внутрішнім ринком нафтопродуктів? Втім, нещодавно пройшов слух про намір Коломойського продати один із західноукраїнських заводів.

В українському представництві SOCAR відмовилися відповідати на питання і з цього приводу, і на тему заповнення нафтопроводу Одеса-Броди. Останню проблему вже обговорював Віктор Янукович з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, проте конкретики поки немає.

Президент асоціації "Об'єднання операторів ринку нафтопродуктів України" Леонід Косянчук скептично ставиться до планів щодо транзиту каспійської сировини через нафтопровід Одеса-Броди в серйозних масштабах. За його словами, в Азербайджану немає покупців в Європі на цю сировину, оскільки країна публічно не підтверджує наявності достатніх обсягів видобутку. Крім того, азербайджанський ресурс може не підійти європейським НПЗ.

Проте альтернативи використанню трубопроводу Одеса-Броди в проектному напрямку зараз немає. Охолодження україно-російських відносин навряд чи дає надію на заповнення цієї труби з боку Москви в реверсному напрямку. А факт переведення на аверс може надихнути колишніх, але поки "сплячих" партнерів на друге народження проекту "Євро-Азіатський нафтотранспортний коридор", частиною якого і задумувався нафтопровід Одеса-Броди.

Марія Помазан

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Кругообіг в трубах» на Finance.UA - 2.1
В Контексті Finance.UA