Амбіції, що заколосилися


Амбіції, що заколосилися

Перспектива зайняти почесне місце в списку найбільших світових експортерів зерна відкриває перед вітчизняним агропромисловим комплексом можливість закріпити за собою статус нового локомотива економіки. Чи вдасться реалізувати амбіції і не прогадати з партнерами?

Аргентинські сільгоспвиробники в розпачі. Цього року вони втратять більше $4 млрд. Посуху, яка вбила 40, а місцями і 90% урожаю в країні, називають наймасштабнішою за останні 100 років. Б'ють на сполох страхові компанії американських штатів Оклахома і Техас - компенсації, які вони повинні виплатити своїм клієнтам з аграрного сектору, можуть їх розорити. Низькі температури і затяжні дощі боляче вдарили по якості вирощуваної тут пшениці. Тепер американські трейдери залишаться без очікуваного прибутку - цього року їм не вдасться експортувати зернові в колишніх обсягах. Аналогічна ситуація характерна і для інших країн, які нарівні зі США і Аргентиною ділили світовий ринок пшениці, ячменя, соняшника і ріпаку.

Українські аграрії ніколи не захоплювалися страхуванням, вони звикли працювати за принципом "пощастить - не пощастить". І, зважаючи на все, цього року для везіння Україні створені всі умови. Великий експортний потенціал, ослаблення позицій головних конкурентів, та ще й запрошення від Росії і Казахстану взяти участь у спільній експансії на світовий ринок зерна... До того ж в умовах кризи вітчизняне сільське господарство виявилося єдиним сектором економіки, що зберегло позитивну динаміку зростання і інвестиційну привабливість. Чи зможе Україна скористатися ситуацією і вибрати надійних партнерів не на шкоду своїм інтересам?

Найстійкіший

Те, що вітчизняний АПК має всі шанси стати новим локомотивом української економіки, - думка не з нових. Тим часом її істинність ніколи не була настільки очевидною, як зараз. "Аграрний сектор - єдиний сектор в економіці країни, який за останні півроку показує позитивні процеси зростання економіки. Нехай не на високому рівні - +1-2%, але все-таки "плюс", - говорить Алекс Лісітса, президент асоціації "Український клуб аграрного бізнесу", радник міністра аграрної політики України Юрія Мельника. Деякі фахівці впевнені, що в умовах кризи доходи від експорту сільськогосподарської продукції можуть навіть компенсувати втрати від зниження експорту продукції інших галузей, наприклад, металургії.

Однак на цьому етапі це малоймовірно. "Якщо подивитися офіційну статистику, експорт продуктів АПК склав $10,83 млрд., у той час як експорт металів - $26,3 млрд.", - порівнює Юлія Носаль, аналітик ІГ "Сократ". Частка зернових у загальному українському експорті становить усього 5%, при тому, що частка металургії перевищує 40%. У той же час сьогодні металургія і хімія не приносять стільки грошей, скільки аграрний сектор, підкреслює Алекс Ліссітса. У цей час АПК є єдиним сектором, що реально залучають у країну валюту. Він чітко орієнтований на експорт зернових, олійних і соняшникової олії. Україна посідає перше місце на світовому ринку з експорту ячменя, у першій трійці з експорту олійних, у десятці - з експорту пшениці.

Сила - у зерні

"У найближчій перспективі Україна може довести виробництво зерна до 80 млн. тонн!" - спересердя заявив Юрій Мельник, розповідаючи колегам з Європи, наскільки великий потенціал українського АПК. Тим часом коли настане ця "найближча перспектива", поки говорити складно. Максимальний урожай зернових Україні вдалося зібрати торік, і він склав далеко не 80 млн. тонн, а "усього" трохи більше 53 млн. тонн. За оцінками аналітиків, цього року вітчизняним аграріям слід очікувати 40-43 млн. тонн зерна, що приблизно на 20% нижче від торішнього показника. Але цього досить. "Шанси України збільшити частку експорту у світовій кон'юнктурі дуже великі. Цього року країна експортувала вже близько 25 млн. тонн зерна, що становить приблизно 10% усього світового експорту", - відзначає Юлія Носаль. За припущенням радника інвестиційно-банківського департаменту ІК Dragon Capital Олексія Зеркалова, враховуючи дані зі споживання за останні роки, 2009/2010 маркетингового року експорт зернових складе 14-16 млн. тонн. Цього року вже заявили про скорочення врожаю такі ключові гравці, як Австралія, Аргентина, США і Китай. Примітно те, що Китай поступово переходить із категорії експортера в категорію імпортера і може стати для українських трейдерів новим, досить перспективним ринком.

Але Україна - не єдиний претендент на заповнення своїм зерном ніш, що звільнилися, світового ринку. Такі ж амбіції є в Росії і Казахстану. Вони нарівні з Україною сприймаються світовими споживачами як постачальники якісного причорноморського зерна. Ідея об'єднатися на базі цієї спільної риси виникла в представників Росії, Казахстану і України давно, років три тому. Тоді подібні розмови велися на рівні зернових асоціацій. На міністерському рівні це обговорили в Петербурзі під час нещодавнього Всесвітнього зернового форуму. Основна ідея полягає в створенні так званого зернового пулу, у який увійдуть Росія, Казахстан і Україна для спільної боротьби за світовий ринок зерна. Організаційною основою цього об'єднання повинні стати три національні державні компанії, які обміняються акціями (до 50%) або такими ж за розмірами частками в статутному капіталі.

Ініціатори далекоглядні. Передбачається, що через десять років сумарне виробництво зерна країнами-учасницями пулу досягне 250 млн. тонн, з яких пшениця складе 110 млн. тонн. Враховуючи той факт, що інші експортери навряд чи зможуть досягти подібних успіхів, вплив "зернового пулу" на ринок зерна стане більш ніж істотним - він дозволить диктувати ціни. Нівелюється відмінність у класах виробленого зерна, адже не секрет, що в Україні виробляється більше фуражного зерна, у Казахстані - продовольчого. За словами Олени Скринник, міністра сільського господарства РФ, спільними зусиллями буде простіше створити механізм спільного інтернаціонального керування зерновими запасами, оптимізувати інвестиції на створення інфраструктури, орієнтованої як на внутрішні поставки, так і на експортні.

Тільки от в Україні з інфраструктурою все в порядку - вітчизняні зернотрейдери за довгі роки роботи "влили" у неї мільярди доларів, на відміну від держави. Питання інфраструктури більш актуальне для Казахстану і Росії, які, власне, і є ініціаторами створення "зернового пулу". Заступник міністра сільського господарства Казахстану Арман Євнієв сказав прямо, що участь країни в зерновому пулі дозволить знизити транспортні витрати на поставки зерна. "Ми могли б спільно використовувати портові та інші термінали, мати доступ до єдиного транспортного тарифу", - заглядає в майбутнє чиновник. Зважаючи на те, що в Росії з терміналами і портовим господарством справи також не дуже, обидві країни націлилися на українські потужності. На думку фахівців, враховуючи це, є ризик, що роль України в зерновому пулі зведеться до ролі перевалочної бази, і не більше.

Крім того, наша країна ризикує зіпсувати відносини з Євросоюзом. Маріанн Фішер Боель, комісар Європейської комісії з питань сільського господарства і розвитку сільської місцевості, заявила, що у випадку вступу України в зерновий пул ЄС може заморозити переговори щодо створення зони вільної торгівлі. Це змусило Юрія Мельника переглянути свої погляди на співробітництво з Росією і Казахстаном і задуматися: можливо, "плюси" від участі в пулі не такі вже істотні проти "мінусів"?

Самі з вусами

"Країна може собі дозволити бути самостійним гравцем на ринку експорту зерна", - говорить Олександр Цепенда, аналітик ІК "Трійка Діалог". При цьому він відзначає, що в Україні сьогодні є надлишок потужностей з перевалки зернових - загальна річна потужність перевалки становить 42 млн. тонн при експорті на рівні 20-25 млн. тонн. У той же час існує дефіцит елеваторів. Це дійсно підштовхує до співробітництва з Росією та Казахстаном. Однак таке співробітництво може бути побудоване на ринкових умовах. "Допустимо, Україна надає за ринковими цінами послуги з перевалки зерна. Виручені кошти дадуть українським компаніям можливість інвестувати в розвиток необхідної інфраструктури", - описує схему роботи п. Цепенда.

Завдяки меншим транспортним витратам зараз Україна конкурує з Росією і Казахстаном, у першу чергу, у ціновій політиці. Практика свідчить, що працюючі в нашій країні трейдери і без "пулів" заробляють достатньо. "За нашими оцінками, які ґрунтуються на середніх внутрішніх цінах, трейдери заробляють на тонні зерна мінімум 20%", - говорить Юлія Носаль. За прибутковістю лідирує ріпак, за ним ідуть пшениця, кукурудза і ячмінь. В інвесткомпанії Dragon Capital підрахували, що якщо експорт зернових складе 14-16 млн. тонн, зернотрейдерам удасться заробити від $1,8 до $2,1 млрд., при цьому їх маржа складе $110-280 млн.

Торік при більш високому рівні експорту вони одержали менше - близько $1,6 млрд. Тоді негативну роль зіграв ціновий обвал на світовому ринку зерна. Цього року ціни будуть поступово відновлюватися. "За нашими оцінками, поточного року провідні українські агрохолдинги будуть продавати продовольчу пшеницю за ціною $150/тонна, фуражний ячмінь - $130/тонна, фуражну кукурудзу - за $110/тонна", - говорить Тамара Левченко, аналітик ІК Dragon Capital. Якщо ціни будуть такими, то прибутковість агрохолдингів може скласти в середньому $100 з гектара. Але це можливо за умови, що закуповувати зерно в них будуть експортери. Якщо цю функцію візьме на себе державна компанія (що передбачено умовами пулу), не бачити аграріям доходів, адже закупівлі будуть здійснюватися за фіксованою ставкою із коштів держбюджету, який останнім часом не тішить сільське господарство адекватним фінансуванням.

Гроші - у поле

Держава ще не розплатилася з аграріями за минулий рік - заборгованість становить 500 млн. грн. Дотепер розвиток сектору тримався на банківських кредитах. За словами директора департаменту малого і середнього бізнесу Райффайзен Банку Аваль Олени Рудик, за підсумками першого кварталу поточного року на частку підприємств агропромислового комплексу в банку припадало близько 20% усього кредитного портфеля юридичних осіб. Великими кредиторами сільськогосподарських підприємств є Альфа Банк і ПриватБанк. Правда, з початком кризи умови кредитування змінилися - ставки в доларах підвищилися до 25%, що виявилося "не по зубах" навіть великим агрохолдингам, що володіють більше 100 га землі.

Ще одне джерело фінансування підприємств АПК - Європейський банк реконструкції та розвитку. Раніше представники банку заявляли про намір інвестувати в цю галузь 220 млн. євро. Вітчизняний АПК залучає й інвестиційні фонди. І банки, і інвестори в першу чергу зацікавлені в співробітництві з компаніями, що спеціалізуються на виробництві експортоорієнтованої продукції. У цьому випадку - зерна.

Поки не у фаворі

Виробники цукру, молока і м'яса за своєю інвестиційною привабливістю і надійністю суттєво поступаються зерновим компаніям, у першу чергу через низьку прибутковість. Прибуток українських цукровиробників цього року впаде через перенасичення ринку дешевою імпортною продукцією. Це призведе до закриття більше десятка вітчизняних цукрових заводів і скорочення площ, відведених під вирощування цукрового буряка.

Не краща ситуація і з молоком. За словами комерційного директора компанії "Галичина" Івана Соломатіна, експортний потенціал молочної продукції зменшиться на 15-20%. Крім того, світові ціни на неї зараз перебувають на черговому нижньому піку, який повторюється циклічно кожні 6-8 років. Низька якість української сировини поки не дозволяє вітчизняним виробникам молочної продукції розраховувати на зміцнення позицій на перспективних європейських ринках.

Насичення внутрішнього ринку імпортним м'ясом підірвало і так невисоку рентабельність власників тваринницьких комплексів. Ліцензування імпорту, уведене урядом на початку 2009 року, відчутних результатів не принесло. Сьогодні Юрій Мельник вважає за необхідне поновлення дії додаткового 13%-го мита на ввезення м'яса. На думку міністра, виробництво м'яса в країні - досить перспективний напрямок. При розумному підході до врегулювання ситуації на цьому ринку цей сектор може наростити прибутковість і навіть розкрити експортний потенціал. До слова, ситуація цьому сприяє - нещодавно розорилися кілька великих компаній-постачальників м'яса на світовий ринок. Не виключено, що Україна могла б частково зайняти їхнє місце. Адже в серйозну конкуренцію вітчизняних зернотрейдерів з аргентинськими пшеничними гігантами років п'ять тому теж ніхто не вірив.

Дарія Ісакова

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Амбіції, що заколосилися» на Finance.UA - 2.0
В Контексті Finance.UA