PoSтний день


PoSтний день

Термінатори

Останнім часом з кас магазинів і підприємств сфери послуг (ресторанів та інших закладів) стрімко зникають PoS-термінали - спеціальні обладнання для приймання до оплати пластикових карток. Зменшення кількості таких обладнань на 9,2 тис. од. (майже 8% усього PoS-термінального устаткування) вперше в історії вітчизняного карткового бізнесу зафіксував Нацбанк за підсумками I кварталу 2009 р. Найбільше було демонтовано PoS-терміналів, установлених ПриватБанком - беззастережним лідером у сегменті торговельного еквайрингу (обслуговування карток у торговельних точках). Слідом з невеликим відривом іде один з колишніх лідерів цього ринку - “Надра Банк”. Нагадаємо, з 10 лютого 2009 р. у цій фінустанові працює тимчасова адміністрація НБУ. Банкіри пояснюють тенденцію скорочення карткової інфраструктури декількома причинами.

Так, наприклад, від послуг терміналів проблемних банків торговці самі відмовляються через фінансову неспроможність обслуговуючого банку. У такому випадку торговельна точка переходить на еквайринг іншого банку або ж зовсім відмовляється від приймання “пластику”. “Якщо мова йде про проблемні банки, то термінал, як правило, демонтується з ініціативи торговця”, - говорить Антон Романчук, голова правління Українського процесингового центру (УПЦ). Дійсно, багато торговців, які припинили співпрацю з проблемними банками, ідуть до конкурентів. Про це говорить той факт, що на тлі загального зменшення кількості платіжних терміналів НБУ зафіксував непоганий приріст кількості PoS-терміналів, установлених деякими банками, наприклад, такими як ПУМБ (+385 обладнань), УкрСиббанк (+329), “Райффайзен Банк Аваль” (+235) і банк “Південний” (+237 обладнань). За словами учасників ринку, нерідко присутня і зворотна ситуація - банки забирають термінали, тому що торговельна точка закривається (або банкрутує) внаслідок кризи. “У багатьох клієнтів могли виникнути проблеми - вони згорнули свій бізнес”, - відзначає Володимир Гіріс, член правління Укрексімбанку.

Однак основною причиною скорочення кількості PoS-терміналів учасники ринку називають оптимізацію банками своїх витрат, що призводить до демонтажу термінального устаткування в нерентабельних торговельних точках. Не секрет, що до кризи банки займалися повсюдною PoS-терміналізацією практично всіх торгово-сервісних підприємств. Відзначимо, що найчастіше цей процес для самих торговців мав характер примусового. Справа в тому, що ще в березні 2006 р. Кабмін прийняв постанову №377, якою затвердив заходи, що передбачають поетапне оснащення PoS-терміналами більшості торговельних точок. А на початку 2008 р. банківське лобі у ВР навіть намагалося протягти спеціальний закон на цю тему. Хоча дана витівка і не вдалася, під впливом відповідних очікувань учасників ринку (санкції за порушення постанови №377 не були передбачені), за 2007-2008 рр. кількість платіжних терміналів, установлених у торговельних точках, майже подвоїлася - з 62 тис. до 117 тис.

Більше того, навіть за підсумками кризового IV кварталу 2008 р. спостерігався приріст кількості цих обладнань майже на 4 тис.шт. Хоча вже тоді багато торговців почали відмовлятися від приймання платіжних карток, щоб уникнути можливих проблем із зарахуванням коштів банками. Незважаючи на те, що кількість терміналів зараз перевищує 100 тис.шт., можливість розрахуватися карткою надають не більше 20 тис. торговельних точок. Така пропорція обумовлена тим, що в одній великій торговельній точці може бути встановлено 5-10 PoS-терміналів.

Оптимізатори

Деякі банкіри визнають, що стрімке збільшення кількості терміналів найчастіше відбувалося на шкоду якості, тобто ефективності роботи (використання) кожного конкретного обладнання. “Раніше було престижно показувати велику еквайрингову мережу, хоча іноді 40-50% усіх терміналів, установлених банком, були не активні, тобто по них протягом місяця не відбувалося жодної операції. Це говорить про помилку при виборі точки для установки терміналу”, - розповідає Антон Романчук. У період зростання економіки банкіри були впевнені, що обіги роздрібної торгівлі будуть тільки зростати. “На хвилі зростання банки відкривали дуже багато точок, не дуже замислюючись про їхню ефективність”, - відзначає Володимир Гіріс.

І тільки останнім часом банки почали ретельніше прораховувати прибутковість свого обладнання в торговельних мережах. “Ми багато років формували інфраструктуру з основним акцентом на охоплення ринку, щороку купували і установлювали велику кількість устаткування. Зараз ми прийняли рішення сфокусуватися на ефективності, - визнає Роман Негинський, керівник бізнесу з роботи з торговельними підприємствами ПриватБанку. - У нас є поняття активності та ефективності точки, є розрахункова точка беззбитковості. Щоб неефективне устаткування запрацювало нормально, ми його спочатку знімаємо, а потім ставимо в інші магазини”.

За словами Негинського, за рентабельні точки банк платить своїм співробітникам премії, а от за збиткові, навпаки, - штрафує. Справа в тому, що банк зазнає чималих постійних витрат, пов'язаних з наявністю “мертвих” терміналів. Це амортизація самого обладнання, його обслуговування фірмою-виробником або спеціальним підрядником, а також плата процесинговому центру за підключення обладнання. “Зараз, коли банки зменшили свої бюджети, вони намагаються на цьому заощаджувати, тому демонтують устаткування, щоб потім переставити його в привабливіші місця”, - відзначає Романчук. У свою чергу, директор Української міжбанківської асоціації банків - членів платіжних систем (ЕМА) Олександр Карпов нагадує, що дуже часто мали місце випадки, коли на одній касі магазину, як правило, великої торговельної мережі, були встановлені термінали 2-3 різних банків. При цьому касир залежно від банку - емітента картки, запропонованої до оплати, вибирав, через який саме PoS-термінал проводити платіж.

Логіка тут наступна: здійснюючи платіж карткою банку “Х” через термінал цього ж банку, торговельна точка значно заощаджує на комісійних за еквайринг (тому що немає необхідності ділитися комісійними із третьою стороною). Крім того, торговці розміщували на одній касі термінали різних банків для мінімізації ризиків. Розрахунки наступні: якщо провести платіж через термінал банку “Х” не вдалося (наприклад, немає прив'язки або ще якісь проблеми), завжди можна повторити спробу через PoS-устаткування іншого банку із кращою якістю послуг. Тепер же банки, що програли в конкурентній боротьбі, змушені були демонтувати свої термінали. “От така “подвійна бухгалтерія”, коли на одній касі стояли PoS-термінали 2-3 банків, і призвела до зменшення кількості терміналів. Зараз їх познімали, тому що порахували, що в майбутньому їх можна буде використовувати ефективніше. Тобто була проведена масштабна оптимізація мережі - зі збиткових точок термінали забрали”, - резюмує пан Карпов.

До речі, деякі з учасників ринку запевняють, що демонтаж терміналів - це ініціатива самих банкірів, а не небажання торговців приймати картки. При цьому найчастіше мова йде про невеликі магазинчики. “Банкіри проводять моніторинг, з'ясовують, що точка збиткова. Потім пишеться лист, що якщо не будете користуватися терміналом, то ми будемо змушені його забрати”, - ділиться тонкощами процесу Антон Романчук. У той же час багато банкірів запевняють, що мають індивідуальний підхід до кожного торговця індивідуально. “У деяких підприємців з невисокими обігами ми побачили зацікавленість у продовженні співробітництва і пішли назустріч.

Якщо ж ми бачимо: термінал лежить у тумбочці, знаків у торговельному залі, що свідчать про те, що тут можна розрахуватися карткою, немає, а касир на запитання, чи можна розрахуватися карткою відповідає: краще готівкою, то, природно, ми припиняємо співробітництво”, - розповідає Роман Негинський. Проте Володимир Гіріс переконаний, що в більшості випадків демонтаж PoS-терміналів так чи інакше ініціюють торговці: “Швидше за все, це ініціатива з боку клієнтів, у банків зараз і інших проблем вистачає. Оптимізація мережі - не найбільш термінове питання. Торговець може припинити працювати з картками, банку нічого не залишається, як зняти термінал”.

Володимир, хазяїн невеликого магазину в одному зі “спальних” районів столиці, підтверджує цю тенденцію: “Ми відмовилися приймати платежі по “безготівці” і попросили банк забрати назад відповідне устаткування”. Разом з тим необхідно визнати, що великі торговельні мережі поки не відмовляються від приймання карток. “Ми не скорочуємо кількість терміналів, тому що в цьому немає ніякого сенсу. Компанія не платить за установку і обслуговування терміналу, але одержує потенційних покупців в особі власників карток”, - пояснює Ірина Афанасьєва, заступник генерального директора з фінансових і правових питань ТОВ “ЕКО”. За її словами, у супермаркетах мережі встановлено 450-500 PoS-терміналів 7-8 різних банків.

“При цьому в нас немає такого, щоб термінали різних банків були встановлені на одній касі, адже в такому випадку потрібно пояснювати касирові, як розподіляти грошові потоки. Не бачу в цьому сенсу”, - говорить пані Афанасьєва. У той же час деякі інші супермаркети останнім часом відмовилися від практики розміщення терміналів на всіх без винятку касах. “Загальновідома тенденція, коли навіть великі роздрібні компанії намагаються працювати з готівкою”, - констатує Роман Негинський. У свою чергу, Антон Романчук вважає таку тенденцію дуже небажаною для банків: “Завдання еквайра - будь-що-будь обладнати терміналами всі каси торговельної точки, адже а якщо ні, то різко падає обіг карткових транзакцій”.

Менше брати

Незважаючи на настільки несприятливу ситуацію на картковому ринку, його учасники запевняють, що все не так страшно. “Я не бачу в цьому нічого критичного для ринку. Торговельні мережі не зацікавлені відмовлятися від терміналів, які в них уже стоять, тим самим позбавляю своїх клієнтів можливості платити карткою”, - стверджує Антон Романчук. При цьому скорочення кількості PoS-терміналів банкіри називають явищем тимчасовим. “Так, в I кварталі ми активно демонтували термінали. Але вже зараз більше встановлюємо, ніж знімаємо”, - говорить Роман Негинський. Йому вторить Володимир Гіріс: “Ми також згортали еквайрингову мережу, але поряд із цим установлювали нові PoS-термінали”.

Втім, учасники ринку відзначають, що суперництво банків за торговців не призвело до зниження тарифів еквайрингу. “Банки не можуть менше брати (як правило, тариф банку становить 1-2% від суми платежу), адже їхні витрати не знизилися. Можливо, деякі клієнти прагнули платити менше, а банки не могли собі цього дозволити, от і розійшлися”, - говорить Володимир Гіріс. А от Роман Негинський вважає, що комісійні за еквайринг - це недостатньо вагомий аргумент, щоб відмовлятися від співробітництва з банком щодо приймання платіжних карток: “Тариф за еквайринг цілком адекватний, тим більше, що найчастіше встановлюється індивідуально залежно від обігів”.

Банко-мат

Не можна не відзначити, що, поряд з масштабною оптимізацією еквайрингової мережі, є всі передумови очікувати аналогічних заходів з боку банків і стосовно банкоматних мереж. У всякому разі, на початку 2009 р. банкіри практично припинили встановлювати нові АТМашини. Якщо в IV кварталі 2008 р. було встановлено майже 3 тис. нових АТМ, то в I кварталі 2009 р. - тільки 340 штук.

При цьому деякі фінустанови були змушені оптимізувати свої “банкоматні парки”. Найбільше банкоматів демонтували проблемні банки з тимчасовою адміністрацією - Укрпромбанк, “Надра Банк” і “Родовід-Банк”. “Можливо, у цих випадках мова йде про продаж банкоматного парку іншим банкам”, - припускає Олександр Карпов. Учасники ринку прогнозують, що в найкращому разі кількість працюючих банкоматів за підсумками 2009 р. залишиться на існуючому рівні. “Ми не очікуємо зростання кількості банкоматів. Навпаки, банки шукають можливість скооперуватися, використовуючи об'єднані мережі. Адже за оренду місця для банкомата в людних місцях потрібно платити чималі гроші - 2-3 тис.грн. щомісяця”, - говорить Антон Романчук. Але навіть готівкові банкомати навряд чи будуть функціонувати з повним завантаженням, адже кількість пластикових карток в обігу тане на очах. За підсумками I кварталу 2009 р. Нацбанк відзначає подальше зменшення активних платіжних карток в обігу - майже на 8 млн шт. Найбільші втрати щодо цього - у ПриватБанку і “Райффайзен Банку Аваль”.

За версією НБУ, на руках у населення 30,7 млн “робочих” карток. У той же час Олександр Карпов вважає цю цифру завищеною: “Думаю, що серед них є ще 2-3 млн “мертвих” карток”. Відзначимо, що НБУ вперше оприлюднив загальну кількість карток, які взагалі не використовуються їхніми власниками, хоча строк їх дії не закінчився. Таких карток банківський регулятор нарахував майже 14 млн шт., що становить третину всієї кількості “пластику”, емітованого вітчизняними банками. Найбільше пасивних карток НБУ виявив у портфелях ПриватБанку (6 млн шт., тобто майже 33% усього портфеля), “Надра Банку” (1,8 млн шт., 68%) і Правекс-Банку (0,6 млн шт., 65%).

Дмитро Гриньков

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «PoSтний день» на Finance.UA - 2.0
В Контексті Finance.UA