1228
Бізнес у раю
Кабмін України хоче внести до списку офшорних зон Кіпр, що займає перше місце з інвестицій у нашу країну. Чим обернеться для українського бізнесу зміна статусу цього податкового раю?
За останні півтора роки обсяг капіталу, що повернувся до України з офшорного Кіпру у вигляді прямих іноземних інвестицій, виріс більше ніж удвічі - з $3 млрд. до $6,7 млрд. Протягом багатьох років Кіпр залишався для українського бізнесу основним "раєм на землі", гаванню, що допомагала уникнути великовагової вітчизняної податкової системи та давала капіталу престижну "прописку", вберігаючи його як від конкурентів, так і від кредиторів. Однак тихе острівне життя українських бізнесменів виявилося під загрозою - Кабінет Міністрів хоче внести Кіпр до списку офшорних зон. Це позбавить вітчизняний бізнес безлічі переваг, якими він користувався в цій країні.
Кіпр і політика
Перелік держав, які Україна відносить до офшорних зон, за законом, виходить з-під пера Кабінету Міністрів. Природно, кожне оновлення уряду неминуче веде до оновлення списку офшорів. Вперше список був складений не так давно - п'ять років тому. У нього потрапили переважно класичні офшори - юрисдикції, законодавство яких повністю звільняє компанії від оподатковування, бухгалтерського обліку та валютно-фінансового контролю. Держбюджет таких країн, як правило, на 80-90% формується з доходів офшорного бізнесу. До них відносяться Британські Віргінські острови, Панама, Сейшельські острови, Сент-Вінсент та Гренадіни та інші.
Однак так звані умовні, або псевдоофшори, уряд намагається у цей список не вносити. Як правило, до них відносять країни, у законодавстві яких існують певні пільги, вилучення та положення, які дозволяють при проведенні певних видів операцій або видів діяльності не платити податки взагалі або платити їх за мінімальною ставкою.
При цьому здачі звітності і валютно-фінансового контролю з боку місцевого уряду компаніям у псевдоофшорах не уникнути. До найбільш відомих умовно офшорних зон, які найчастіше плутають із офшорами, відносяться Великобританія, Данія, Нідерланди, Австрія, Бельгія, Гонконг, Швейцарія, Люксембург, Ліхтенштейн і Кіпр.
Однак в український перелік офшорів Кіпр все-таки спочатку потрапив. Правда, питання з островом так до кінця і не вирішене. У квітні 2005 року Кабмін вніс Кіпр до горезвісного переліку, а в лютому 2006-го - виключив. У липні того ж року уряд запропонував денонсувати угоду про запобігання подвійному оподатковуванню, підписану з Кіпром ще Радянським Союзом в 80-х роках і чинну для України донині. Міністр фінансів Віктор Пинзеник перед цим заявив, що насправді інвестиції, що йдуть до України з Кіпру (на той момент це було близько 12% від всіх ПІІ), - українського походження.
"Договір з Кіпром не відповідає сучасним умовам, і його умови дозволяють українським бізнесменам ухилятися від оподатковування, - ремствував Пинзеник. - Договір з Кіпром потрібно переоформити на стандартних умовах, подібних до тих, які передбачені в договорах про запобігання подвійному оподатковуванню із країнами Євросоюзу". Однак парламентарії тоді не підтримали ініціативу Кабміну. Як, втім, і нинішнього літа. У червні цього року перед Верховною Радою знову було поставлено питання про розірвання договору з Кіпром. І знову нардепи відмовилися, як бізнесмени, зацікавлені в даному документі. За пропозицією денонсувати договір Кабмін висунув ще одну - повернути Кіпр до списку офшорних зон. Поки це лише законопроект, схвалений урядовим комітетом з питань економіки. Коли нардепи візьмуться за його розгляд при нинішньому режимі роботи Верховної Ради - невідомо.
Російська відповідь
Аналогічними сумнівами з приводу статусу Кіпру мучаться й росіяни. Місяць по тому, як український парламент зволів не позбавляти вітчизняних бізнесменів можливості користуватися плодами договору про запобігання подвійному оподатковуванню з Кіпром, Мінфін РФ висунув пропозицію виключити цю країну зі списку офшорних зон. Зараз російська влада саме веде із Кіпром перший раунд переговорів на цю тему. Другий раунд запланований на вересень. Правда, російська сторона готова позбавити Кіпр офшорного статусу лише за умови, що його податківці погодяться відкривати своїм російським колегам більшу кількість інформації й у більш оперативний термін.
Це аж ніяк не суперечить кіпрському законодавству, що дозволяє будь-якій особі одержати в кіпрських реєстраційних органах відомості про звітності компаній, директорів та номінальних власників. А за рішенням суду - і про фактичні бенефіціари. Так що проблема не в "нестиковці" законодавств, а в нестачі налагоджених процедур і комунікацій між податковими органами держав.
Російським податківцям дійсно є про що турбуватися. Російські бізнесмени часто використовують Кіпр у якості "проміжної станції", посередника між холдингом і його активами. Більша частина російських активів "Євраза", у тому числі Західно-Сибірський і Нижньотагільський комбінати, належить до кіпрської Mastercroft - 100%-ої "дочки" Evraz Group (Люксембург). В акціонерах Самарського підшипникового заводу - дві кіпрські компанії: Lavenco Limited (53,34%) і Sprindale Investments (19,9%), у ВТБ є кіпрська "дочка" Russian Commercial Bank, кіпрська "дочка" "Ренови" Integrated Energy Systems Ltd володіє ЗАТ "Комплексні енергетичні системи".
Непевність, що проявляють й українські, і російські політики, намагаючись класифікувати Кіпр, нескладно зрозуміти. З одного боку, Кіпр не є класичним офшором. Кіпрська ставка податку на прибуток не нульова, як це було до 2004 року (вступу Кіпру до ЄС), а становить 10%. І хоча це найнижчий рівень корпоративного податку в Європі, він не дозволяє зарахувати острів до офшорів у класичному розумінні цього слова.
З іншого боку, тут, за даними консалтингової компанії BPT Offshore, не обкладаються податком дивіденди, публічне розкриття інформації не обов'язково, а при використанні номінальних акціонерів або директорів справжній власник компанії не може бути встановлений. На додаток Кіпр має договір про запобігання подвійному оподатковуванню з Австрією, Бельгією, Канадою, Китаєм, Францією, Німеччиною, Індією, Росією, Великобританією, США та багатьма іншими. Тобто Кіпр практично повністю відповідає критеріям офшора.
Але чим же цей ажіотаж навколо угоди про подвійне оподатковування і перелік офшорів так важливий? По-перше, сьогодні, поки діє угода, дивіденди, відсотки, роялті, прибутки від відчуження майна компаній, зареєстрованих на Кіпрі, не обкладаються податком. Якщо договір і буде скасований, то замість нього, швидше за все, буде підписаний новий, що встановлює податок на ці статті прибутків компаній.
По-друге, бізнес із партнером з країни зі списку офшорів, стає менш вигідний. Кіпр, класифікований владою як офшор, автоматично втратить частину переваг, одержуваних від договору про запобігання подвійному оподатковуванню. Насамперед, торговельні компанії зможуть відносити до валових витрат лише 85% їхньої суми, а із тих, що залишилися 15% їм доведеться сплачувати податок на прибуток. На додаток компанії будуть регулярно піддаватися перевіркам з боку Нацбанку та Держфінмоніторингу. Все разом це істотно ускладнить життя вітчизняним компаніям з офшорними партнерами-нерезидентами.
Де мандрує капітал
У цілому офшорні зони відіграють все більшу роль в українському бізнесі. Під час свого попереднього перебування на посаді міністра фінансів Віктор Пинзеник навіть назвав приблизний виграш від оптимізації оподатковування вітчизняним великим бізнесом через офшорні зони. За його словами, на той момент Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча експортував 13% своєї продукції через офшори, в основному - через Кіпр. Частка офшорного експорту "Індустріального союзу Донбасу" становила 63%, деяких компаній групи "Приват" і копорації "Інтерпайп" - близько 70%. У результаті, заявив міністр, в 2006 році "Інтерпайп" знизив платежі податку на прибуток у два рази в порівнянні з 2005 роком, Північний ГЗК - у два рази, Південний ГЗК - у три рази (належать "СКМ" ). ММК ім. Ілліча побив тоді всі рекорди, скоротивши податкові платежі в десять разів.
Найбільшою популярністю у вітчизняного бізнесу сьогодні користуються престижні умовні офшори як-от Кіпр, Великобританія та Швейцарія. За даними Держкомстату, найбільші "інвестиції" українці направляють на Кіпр. З початку інвестування і до кінця березня поточного року туди "пішло" $5825,7 млн. Головним чином - на оплату операцій з нерухомістю, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємств.
Але бізнесмени не ігнорують і класичні офшори, у тому числі жменьку островів поблизу Латинської Америки, Африки та Австралії. Раніше за всіх серед них українцям сподобалася Панама. До початку 1996 року сюди було спрямовано $2 млн. Більше тоді "спливло" тільки в умовні офшори - на Кіпр ($2,4 млн.) і у Швейцарію ($8,1 млн.). Але всі принадності Панами, що не вимагає ні податків, ні звітності, ні місцевого походження номінальних акціонерів і директорів, бізнес усвідомив трохи пізніше.
"Панамський" бум почався з 1997 року, коли з України туди було переправлено більше $41 млн. За даними Держкомстату, за підсумками першого кварталу 2008 року в Панамі вже осіло $19,8 млн. українських "інвестицій". В 1998-му українці відкрили для себе Гонконг і Ліберію. А Сент-Вінсент і Гренадіни вперше були затребувані нашими бізнесменами в 2001 році. У Багамські та Сейшельські острови наші співвітчизники почали "інвестувати" з 2005 року, у Британські Віргінські - з 2006-го.
Втім, трохи більше про тимчасове "місце проживання" українського капіталу говорять цифри прямих іноземних інвестицій в Україну. Серед найбільш ранніх "адрес" відразу впадають в око Кіпр, Панама, Барбадос, Багами, Британські Віргінські острови, Острови Кайман, Ліберія. До 1998 року до них приєдналися Андорра, Монако, Сейшели, Антигуа та Барбуда, Нідерландські Антильські острови, Сент-Кітс і Невіс. Правда, у січні 1995 року до України надійшло всього $5,3 млн. прямих іноземних інвестицій, що прийшли з "податкового раю". А до початку нового тисячоліття в нашу країну було "репатрійовано" із класичних офшорів біля $220,8 млн. Згодом повернення до України виведених коштів відбувається усе активніше. Розширилася і географія офшорів, уподобаних співвітчизниками.
В 2007 році серед "інвесторів" можна було зустріти Беліз, Арубу, Домініку, карибський острів Сент-Люсія і розташовані поруч із Австралією Ніуе та Маршаллові острови. Сьогодні найбільші інвестиційні надходження з офшорів приходять до України із Британських Віргінських островів ($1155,8 млн. з початку інвестування та $331,2 млн. з початку 2007 року).
Але лідерами з прямих іноземних інвестицій все-таки залишаються умовні офшорні юрисдикції, в основному - низькоподаткові європейські країни. За підсумками минулого року і перших трьох місяців поточного року до України надійшло з Кіпру $3504,4 млн., $1226,7 млн. з Нідерландів, $726,8 млн. з Австрії та $556,8 млн. з Великобританії. За цей час основна частина коштів з Кіпру пішла на забезпечення фінансової діяльності, операцій з нерухомістю, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємствам. Потім ідуть кіпрські інвестиції у видобувну промисловість, торгівлю, будівництво, металургію, транспорт і зв'язок. Нідерланди вкладають, головним чином, у будівництво, харчопром і виробництво алкогольно-тютюнових виробів, Австрія - у фінансовий сектор, а Великобританія - у торгівлю.
Втекти від проблем
Офшори, як класичні, так і умовні, можуть використовуватися бізнесом для багатьох цілей. За оцінками BPT Offshore, в 40% випадках це оптимізація оподатковування. В інших 60% нерезидентні компанії в офшорах створюються для виходу капіталу за кордон, інвестування коштів на територію України, зменшення залежності від валютного законодавства при розриві поставки та оплати на строк більше 90 днів, захисту підприємств від рейдерських атак, усунення проблем з антимонопольними органами та, нарешті, збереження конфіденційності та анонімності власників. Залежно від цілей компанія вже вибирає підходящі юрисдикції для реєстрації офшорної компанії та оптимальні бізнес-схеми.
Для оптимізації оподаткування в експорті використовується дуже поширена схема. У спрощеному, схематичному варіанті, в офшорній зоні реєструється одна компанія, хоча на практиці "прошарок" з посередників може бути більше двох. Отже, український постачальник продає закордонній компанії товар за ціною, що не дуже перевищує собівартість і вартість транспортування. Прибуток резидента невеликий, і саме з нього він сплачує податок. У свою чергу, офшорний посередник продає продукцію споживачеві, установивши досить високу маржу. Отже, левова частка прибутку осідає саме на рахунках компанії-нерезидента, зареєстрованої в зоні з низькими або нульовими податками.
Ще один спосіб зниження податкового преса на бізнес - використання нематеріальних активів (торговельної марки, логотипа і т.д.). Оцінивши торговельну марку, українська компанія може зареєструвати її на компанію, прописану в офшорі.
У результаті українське підприємство буде виплачувати нерезиденту роялті за користування його торговельною маркою, виводячи тим самим капітал за кордон. При цьому роялті буде списано на витрати компанії-резидента, зменшивши прибуток, з якого платиться податок. А нерезидент, зареєстрований у країні, де податок з роялті не платиться, буде ощадливо збирати у вигляді роялті капітал, що приходить.
Коли на рахунках офшорної компанії накопичується велика сума, компанія може направити її на реалізацію інвестиційних проектів в Україну. Для цього необхідно, щоб країна, звідки прийдуть інвестиції, мала угоду з Україною про запобігання подвійному оподатковуванню. Інвестуючи кошти в Україну, материнський холдинг може збільшити статутний капітал дочірнього українського підприємства або внести в нього куплене за кордоном устаткування. В обох випадках законодавство звільняє інвестора від податків, мит і ПДВ. Ще один варіант - це купівля нерезидентом корпоративних облігацій української компанії або надання їй кредиту. При цьому відсотки по кредиту не будуть обкладати податком і, будучи віднесеними до видатків української компанії, вони зменшать її оподатковуваний прибуток.
Для захисту від недружнього поглинання підприємства його власникові також може прийти на допомогу компанія. Власник може оформити права власності на нерухомість та основні кошти, що належать українській компанії, на нерезидента. А ця закордонна компанія, у свою чергу, офіційно буде надавати записану на неї нерухомість та інше майно українській компанії в оренду або лізинг. При цьому розміщення компанії-нерезидента в офшорі дозволяє не тільки зберегти анонімність особистості справжнього власника всіх активів, але й користуватися пільговим податковим режимом для одержання орендних і лізингових платежів. Тому, як вважають в BPT Offshore, найбільш ефективно оформлювати власність на компанії з Данії, Кіпру, Австрії або Нідерландів.
Більшість угод M&A в Україні проводяться із застосуванням ще однієї схеми з офшорною компанією. Іноземний інвестор, за яким стоїть офшорна компанія (власник вітчизняного підприємства), купує в ньому частку акціонерного капіталу. Різниця між ціною покупки та вартістю акцій повинна бути невелика, тому що з отриманого прибутку українському підприємству треба буде платити податок. Потім реальний покупець придбає акції за ринковою ціною в іноземного інвестора. У підсумку реальний продаж відбувається вже за межами України і не підпадає під дію українського податкового законодавства.
Це далеко не всі можливості, які відкриваються для українських бізнесменів при використанні офшорних компаній. І для багатьох з них майже ідеально підходить Кіпр. Однак все може змінитися, якщо Кабмін все-таки внесе Кіпр до списку офшорів, а парламент під тиском уряду денонсує договір з Кіпром про запобігання подвійному оподатковуванню. Тоді українському бізнесу доведеться відправитися на пошуки нової оптимальної "тихої гавані" для капіталу.
Олена Снежко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
